Ми з дружиною познайомилися ще в університеті, це не була любов з першого погляду, але з часом якось само по собі так сталося, що ми об’єдналися. Я не міг тоді сказати, що шалено покохав Юлю, але мені було з нею добре, тому я вирішив, що потрібно створити сім’ю саме з нею. З часом мох почуття ставили сильнішими, ми говорили про дітей, я дуже хотів двох: дочку та сина. Юля підтримувала моє бажання, ми багато намагалися, але все нічого не виходило.
Одного разу, коли ми вже майже рік були об’єднані, я поїхав у відрядження зі своїм колегою по роботі. Так трапилось, що адміністратор готелю, в якому ми забронювали номери все переплутав, подумав, що ми пара. Ми хочемо взяти окремі кімнати, але вільних не було, а тоді була надто пізня година, аби шукати нове місце для ночівлі. Ми заночували в одному ліжку, та я навіть не міг зрозуміти, як так трапилося, що мені не лише спали.
Мене дуже довго мучила совість за той випадок, але дружини признати я не міг, з колегою ми домовилися, що забудемо про це.
Та ось, пройшло вже чотири роки з того випадку, як ось, нещодавно, на порозі мого будинку з’явилася та сама колега, з маленькою дівчинкою на руках. Я вже давно пішов з тієї компанії, але цю дівчину впізнав одразу. Вона сказала, що дитина – від мене, раніше я цього не знав, бо Ніна (колега) сама справлялася зі всіма, а зараз їй потрібна була допомога, аби виїхати з дочки за кордон, через останню в нашій країні.
Мої дружини Юлі не було вдома, коли прийшла Ніна і все мені розповіла. А я не знаю що мені робити. Думаю, можна створити нову сім’ю з Ніною, адже з Юлею у нас за стільки років так і немає дітей, та й не буде напевно. Можливо це все на краще?