Життя

Тільки підрісши, Люба зрозуміла, чому вона опинилася в дитячому будинку. А так дівчинка навіть не здогадувалася

Марія і Петро одружилися, коли їм було по двадцять років. Мама Марії погодилася переїхати на певний час

Декілька років потому я все ж ризикнула і змінила своє життя кардинально: звільнилась із посади помічника

Минуло кілька років з моєї першої зустрічі з Дмитром, а далі час летів так швидко, що я й не встигала

Останні 20 років я живу разом з донькою і її чоловіком, проте сил більше терпіти це не залишилось.

В інтернеті ходить чимало історій про людей, які вимагають поступитися місцем і які цього не роблять

Ігор працював трактористом на фермі. Мав вдома чимале господарство: коні, кури, корова, порося, три городи

Того дня я втомлена поверталася з роботи додому. День видався дуже важким, тож в автобусі хотілося сісти.

Марія Владиславівна обурювалася серед своїх співробітниць. Її дорогий синочок, на якого вона покладала

Моє життя важко назвати легким. Наша сім’я завжди була бідною, ми не могли дозволити собі відпочинок

Дівчинка дев’яти років сиділа біля бабусі. Вона просила стареньку не віддавати її в дитячий будинок.

Два роки тому я стала свідком напрочуд дивної історії, котра трапилася зі мною в потязі. Моя сусідка

Мені одразу не сподобалася моя майбутня невістка Ірина. Я з першого дня сказала, що вона не пара моєму сину.

Ми з сестрою обоє переїхали жити до міста, оскільки вона навчалася в університеті, а я у коледжі.

З Людмилою Олександрівною ми знайомі давно, проте цю історію про свою доньку вона розповіла мені зовсім

Того дня Оля весь вечір допомагала мамі готувати вечерю. І стіл засервірувала, і овочі помила, і біля

До пологів моє тіло було ідеальним (на мою думку). Я часто бігала, відвідувала спортзал і займалась бальними танцями.

Мені досі соромно за той вчинок. Це було підло, погано й не по-людськи, особливо тому, що це стосувалось

Любу всі знали, як добру та скромну жінку. Ніколи нічого лихого не скаже та й навіть думок у неї таких

Я сільська дівчина, у місті почала жити, коли вступила туди на навчання. У той коледж окрім мене вступив

Мені двадцять чотири роки. Я не маленька, і вже наперед знаю, що буде з квартирою нашої бабусі, після

– Мамо, бувай, я побігла! Мене вже давно зачекалися! Буду пізно… – Ти поглянь лишень

Василь Іванович спостерігав за своєю співробітницею Анною. Сьогодні вона з’явилася на роботу з

Після того, як ми з дружиною стали жити разом, мене дуже здивувало її прохання – поставити поверх кухонних