Ми з чоловіком уже понад двадцять років в одній квартирі живемо. Пам’ятаю, як у черзі за нею стояли, як ремонти робили, облагороджували все для життя. У ній же ми ростили нашого єдиного сина, який після повернення з армії привів у дім наречену. Наречена була зовсім молода, тільки школу закінчила, з неблагополучної сім’ї. Я про неї дбала як про рідну доньку, але чогось їй все одно не вистачало.
З її появою в будинку багато чого змінилося. Сина немов підмінили, раніше був хорошим хлопчиком, поважав нас, а незабаром став робити все тільки для своєї дружини, все для її комфортного існування. І що більше він віддалявся від нас, витрачаючи всі гроші на дівчину, то частіше став грубити нам, доводити, що квартира по праву його, адже він наш спадкоємець, і погрожувати нам із батьком виселенням. Ба більше, ми з чоловіком стали почуватися гірше – постійно голова болить, слабкість, втома сильна, аж до непритомності. Вдома із сином не ладналося, і тільки на роботі все здавалося більш-менш звичайним.
Поділилася я якось поганим самопочуттям і скаргами з мамою телефоном, і вона напоумила мене влаштувати перевірку в кімнаті дітей, пошукати якісь дивацтва. Вона натякала на змови і прокляття, але я в таке не вірила. І все ж слів у мене не знайшлося, коли я після кімнати дітей почала прибирати нашу з чоловіком і виявила на верхній полиці шафи, де зберігалася чиста постільна білизна, настромлені в подушки голки.
Мама відправила до нас у гості знайому жінку, що проводила обряди з очищення житла. Вона сказала, що в будинку витає аура ненависті, і походила зі свічкою по квартирі. Кілька днів після її візиту ми почувалися як колись, і навіть син поводився інакше, лагіднішим став, але вже через тиждень погане самопочуття повернулося.
Прийшовши на зустріч до тієї жінки, що нам допомогла, ми обговорювали останні зміни в житті, гостей, що відвідували дім, і розговорилися про мою невістку, про поведінку сина. Вона сказала, що нам слід терміново роз’їхатися, не жити більше разом і не пускати дівчину на поріг свого нового будинку.
Син все одно вимагав власне житло, тому було прийнято рішення продати нашу трикімнатну квартиру і купити дві однокімнатні. Синові вдалося якимось дивом обзавестися навіть двома кімнатами, а ми з чоловіком оселилися в хорошій однокімнатній квартирці, якої нам цілком вистачало. І все, нарешті, стало приходити в норму. Самопочуття, відчуття загалом.
Ми тільки встигли розслабитися, як на порозі нашого будинку з’явився син – невістка отримала квартиру і зажадала розлучення. У неї вже новий чоловік, вона від нього чекає дітей, а син, ідіот такий, дозволив їй запудрити собі мізки і переписати на неї квартиру, адже вона була в їхньому шлюбі головною.
Намагалася вона нас вижити з квартири, пробувала проклясти нашу сім’ю – сама досі з упевненістю сказати не можу. Але невістка нам життя конкретно зіпсувала. Ніколи не забуду тих голок і слів про те, що ненависть у домі витає. Явно ж невістка нас ненавиділа і хотіла наше собі забрати. Ось домоглася, чого хотіла, і відпустила нас.