Кілька років тому мій товариш Сергій одружився. Мушу сказати, він довго тримався, адже Сергію вже тридцять три.
– Чому ви вирішили p03лyчuтucя? – запитала свекруха таким тоном, ніби мала на це право.
Антон прокинувся у напрочуд хорошому настрої. Чи то погода за вікном цьому сприяла, чи вихідний день
– О здрастуйте, милі жіночки? Про що пліткуємо? Суньтеся, я новини послухаю. По телевізору точно
– Добрий день. – Добрий день. Це Богдана? – Богдана це моя мама. А мене звати Софія.
– Забрали мого Остапа, повели, – голосила Дячиха на всю вулицю. Сусіди збіглись на її галас
У моєї мами є подруга, звати її Ліза. Недавно вона таке утнула, що я досі здивована. Тітка Ліза здала
Софія та Петро сиділи на кухні. Чоловік показував дружині фото з кооперативу. Погляд Софії впав на молоду
– Відстань від мене! – крикнула Юля на Марію, яка заливалася слізьми. – Він тебе розлюбив.
Була п’ятниця. Сьогодні в Олени видався нелегкий день. На неї чекало кілька угод, розмова з керівництвом.
– Замовмо фіолетові шпалери, – сказав чоловік Ірині. – Ти не розумієш, що вони зовсім
– Віро, зачекай. Дівчина обернулася на голос. Вона знала, що Іван знову чекає її біля будинку. –
– Бабуся приїхала! – молодша онука вилетіла з кімнати та одразу кинулася на руки до баби.
До моєї ситуації з розумінням поставляться ті жінки, які одночасно працюють, займаються вихованням дітей
Ми з Лізою познайомилися зовсім випадково. Це була дивовижна зустріч. Таке можна зустріти лише в фільмах.
Невеличкий, але затишний будиночок бабці Насті ледь виднівся поміж розлогих груш та яблунь.
– Василю, чого це твоя жінка до обіду спить? Хіба ж так годиться? Я он стільки справ встигла зробити. –
Якось в поїзді мені попалась дуже цікава співрозмовниця. – Знаєш, у мене така добра невістка. Людяна та щира!
Віра Василівна жила у своєму старенькому будинку. У неї було троє дітей. Кожен з них виріс та створив
Ще до весілля нашої доньки ми придбали їй квартиру. Дещо дали ми з чоловіком, дещо наша донька заробила сама.
У нас з невісткою не склалися приязні стосунки. Вона прямо в очі заявила, нібито я не маю права пхатися
– З мене досить! Р03лyчaєм0cь! Я не збираюся цього більше терпіти! – кричала Аня, нервово
– Зовсім совість втратила! Як ти могла поселити до своєї сестри зовсім чужих людей? –
Я ніколи не була байдужою до інших людей. Кілька років тому я переїхала з села у велике місто.
Це було перше кохання Лілі. Вона щиро вірила, що їхня любов справжня, а Іван у неї один і на все життя.