У моєї мами є подруга, звати її Ліза. Недавно вона таке утнула, що я досі здивована. Тітка Ліза здала
Софія та Петро сиділи на кухні. Чоловік показував дружині фото з кооперативу. Погляд Софії впав на молоду
– Відстань від мене! – крикнула Юля на Марію, яка заливалася слізьми. – Він тебе розлюбив.
Була п’ятниця. Сьогодні в Олени видався нелегкий день. На неї чекало кілька угод, розмова з керівництвом.
– Замовмо фіолетові шпалери, – сказав чоловік Ірині. – Ти не розумієш, що вони зовсім
– Віро, зачекай. Дівчина обернулася на голос. Вона знала, що Іван знову чекає її біля будинку. –
– Бабуся приїхала! – молодша онука вилетіла з кімнати та одразу кинулася на руки до баби.
До моєї ситуації з розумінням поставляться ті жінки, які одночасно працюють, займаються вихованням дітей
Ми з Лізою познайомилися зовсім випадково. Це була дивовижна зустріч. Таке можна зустріти лише в фільмах.
Невеличкий, але затишний будиночок бабці Насті ледь виднівся поміж розлогих груш та яблунь.
– Василю, чого це твоя жінка до обіду спить? Хіба ж так годиться? Я он стільки справ встигла зробити. –
Якось в поїзді мені попалась дуже цікава співрозмовниця. – Знаєш, у мене така добра невістка. Людяна та щира!
Віра Василівна жила у своєму старенькому будинку. У неї було троє дітей. Кожен з них виріс та створив
Ще до весілля нашої доньки ми придбали їй квартиру. Дещо дали ми з чоловіком, дещо наша донька заробила сама.
У нас з невісткою не склалися приязні стосунки. Вона прямо в очі заявила, нібито я не маю права пхатися
– З мене досить! Р03лyчaєм0cь! Я не збираюся цього більше терпіти! – кричала Аня, нервово
– Зовсім совість втратила! Як ти могла поселити до своєї сестри зовсім чужих людей? –
Я ніколи не була байдужою до інших людей. Кілька років тому я переїхала з села у велике місто.
Це було перше кохання Лілі. Вона щиро вірила, що їхня любов справжня, а Іван у неї один і на все життя.
– Доню, доброго ранку. Пора прокидатися. Мама непомітно зайшла в мою кімнату та стиха нахилилась
– І кому воно треба було знати? Жили спокійним життям, а тепер? – дорікав Василині чоловік.
Моя тітка завжди була надзвичайно енергійною людиною. Вона мала власну справу та завжди була попереду всіх.
Недавно я їхала на роботу автобусом. Вільних місць не було. Раптом на одній із зупинок зайшла літня жінка.
– Синку, приїжджай якомога швидше, батько в лікарню потрапив. Потрібні дорогі ліки та догляд, –
Марина не зважала на те, що відбувалося довкола. Сльози котилися по її щоках. “Чому все так?”