Цей тиждень в мене видався напрочуд важким, тож у п’ятницю я вирішив зайти до свого улюбленого
Життя Ірини пройшло в чудовому мальовничому селі на Західній Україні. Дівчина завжди уявляла, як вона
Лариса Петрівна все життя присвятила своїм дітям. Виростила двох чудових синів. Всю душу в них вклала.
Так склалось, що наше із мамою спілкування практично припинилось, через війну, ми почали жити у різних
« Ну чому?! Я не хочу цієї дитини! Я не хочу народжувати!» – слова у моїй голові, коли я побачила
Як згодом з’ясувалось, працювати у будинку маляти не просто робота. Кожна дитинка яка до нас потрапляла
Настав день виписки, у залі Вікторію чекала уся родина. Найпрекрасніший момент – медсестра виносить дитинку.
Марійка сьогодні особливо поспішала додому до мами, бо у рюкзаку вона мала відмінну оцінку як доказ того
Я страшенно любила цього чоловіка. Мені навіть інколи здавалось, що я без нього дихати не можу.
Одного дня, маму забрали на останньому місяці вагітності у лікарню на збереження. Протягом тижня вона
Мамо, я не збираюсь відмовлятись від своєї ще не народженої дитини! Я не маю права забирати у неї шансу на життя!
Нещодавно у нашому будинку поселилася жінка Олена з п’ятьма дітьми, що приїхали зі Сходу. Спочатку ця
Подружжя Миколенків жило у шлюбі вже 30 років. Ліда та Богдан жили непогано. Розуміли один одного з першого
Після завершення навчання у педагогічному університеті я зустріла хорошого чоловіка і якось так сталося
Михайло та Роман були зовсім різними, хоча й рідними братами. Недавно Михайлу виповнилося 26, а Роману – 31.
З Олегом Єгоровичем я почав спілкуватися випадково. Ми жили по сусідству, але ніколи особливо не спілкувалися.
На жаль, я уже зовсім розчарувався у своєму єдиному сину. Я виховувала його одна та намагалася дати йому найкраще.
На своїй дружині я одружений вже 10 років. Виховуємо ми прекрасну доньку. Але декілька останніх місяців
Лариса майже два роки зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком, аж поки він нарешті не зробив їй пропозицію.