Гадаю, мій брат Володимир одружився не дуже вдало. Чесно, спочатку я намагалася підтримувати з невісткою нормальні стосунки. Брат з дружиною певний час жили з мамою та мною. Відтоді я перебралася в меншу кімнату, мама – у вітальну, а Володимиру із дружиною ми віддали спальню. Але Христина одразу своєю поведінкою намагалася показати, що ми їй не рівня. Вона була донькою професора. Дружина брата не вважала за потрібне прибирати чи готувати в домі, пояснюючи, що вона тут не господиня. Коли Христина завагітніла, вона заявила, нібито їй потрібний спокій. Моя мама – людина не конфліктна, тож вона лише мовчки за всім спостерігала. Я ж не могла навіть привести в дім подруг, бо там, бачте, жила Христина.
Вона вимагала смачної їжі та тиші. Мама ж тепер мусила готувати окремо їй, а окремо нам. Я кілька разів намагалася поговорити з мамою, щоб вона не старалася догоджати невістці, яка нахабніє з кожним днем все більше. Ближче до пологів жінка мого брата заявила, що в її майбутньої дитини повинна бути окрема дитяча кімната. Вона захотіла переселити мене до мами у вітальну. Тут ми вже не витримали. Христина розплакалася, почала кричати, нібито через нас у неї народиться недоношена дитина. Брат став на захист дружини та назвав мене соплячкою. Мама ж нарешті попросила брата вирішити питання із житлом. Вони таки з’їхали від нас. Мало того, ми не знали, коли появився їх син та коли були хрестини. Невістка лише заявила, що подарунків нести не потрібно, краще дати дитині гроші. Навіть озвучила суму.
Мама заявила, що в неї немає таких коштів. Натомість нам заборонили бачити дитину. Матір спочатку засмутилася, але згодом вони самі стали привозити хлопчика до нас. Сама ж Христина інколи залишала сина на маму та мене. Наприклад, коли треба було сходити з подругами на каву чи на манікюр. От тільки забирає вона завжди дитину з претензіями. То не так одягли, то не тим годували. Коли дитині виповнився рік, прийшов брат з невісткою. Вони заявили, що їм потрібно якось вирішувати питання з житлом. Оскільки взяти кредит на житло вони не можуть, невістка вирішила вийти на роботу, а дитину тим часом залишати на мене.
– Ти ж вчишся на педагогічному, от буде тобі практика. Нам важко жити на одну зарплату твого брата. От тільки платити тобі нічим. А пари? Переведешся на заочне, нам же потрібно допомогти, – заявила невістка.
Ясна річ, я відмовилася від такої практики.
Я так і не змогла пояснити братові, що їх проблеми із житлом мене зовсім не стосуються. Чого я повинна жертвувати власною освітою заради чиєїсь вигоди. А потім ще й вислуховувати невдоволення невістки, що я не так доглядаю за її дитиною.
Христина назвала нас егоїстами та сказала, що ноги їх більше в нашому домі не буде. Десь пів року вони справді не з’являлися. А одного дня брат з’явився вдома. Виявилося, його жінка вийшла на роботу та познайомилася там з іншим чоловіком. З братом вона розлучилася та подала на аліменти.
Тепер вона шантажує брата дитиною. Заплатить аліменти – побачить сина. Ні – може й не надіятися на зустріч. Тільки от другий чоловік, з яким зустрічалася Христина, не поспішав одружуватися з нею. У нього була законна дружина. Отож колишня дружина мого брата досі живе на орендованій квартирі, котру, до речі, досі оплачує мій брат. Брат попросив вибачення в нас та сказав, що наступний раз буде більш уважно обирати жінку.