П’ятикласник Ігор завжди захоплювався своєю молодшою сусідкою Мариною. З її довгими золотистими косами й чарівним веснянкуватим личком вона привертала його увагу. Він часто проводжав Марину додому, щоб захистити її від сусідських хуліганів, які полюбляли знущатися з молодших дітей. Однак їхнє життя різко змінилося, коли сталася трагедія. Батько Марини захворів і після тривалої та важкої боротьби з хворобою п0мер.
Мати Марини не змогла витримати цю втрату, і вона звернулася до алког0лю як до механізму подолання. Це призвело до занедбаності та неналежного догляду за Мариною. Мати навіть іноді забувала її годувати. Зрештою, Марина взагалі перестала відвідувати школу. Спочатку Ігор припустив, що вона нездужає. Однак, коли тижні перетворилися на місяці, його все більше турбувала її відсутність. Він вирішив звернутися до мами зі своєю тривогою і запитати про місцеперебування Марини.
Мати м’яко повідомила йому новину: “Синку, Марину забрали до дитячого будинку”. Ігор відчув смуток, усвідомлюючи, що, можливо, більше ніколи її не побачить. Минули роки, і Ігор, вже дорослий чоловік, повернувся до рідного міста після закінчення військової служби. Одного разу він випадково перетнувся з Мариною. Вона йшла під руку з чоловіком, з-під плаща було видно її вагітний живіт. Було зрозуміло, що вона перебуває на останніх термінах вагітності. Однак їхня зустріч була швидкоплинною, і чотири роки минули без нових зустрічей.
Їхні шляхи знову перетнулися, коли Марина повернулася до рідного міста. Тепер вона була матір’ю-одиначкою, оскільки її чоловік трагічно загинув під час вуличної бійки, піддавшись згубній звичці пияцтва. Марина залишилася сама, піклуючись про свого маленького сина. Щоразу, коли Ігор дивився на неї, в його грудях виникало глибоке хвилювання. Він ніби розумів, що їхні долі переплетені. І Марина, і її син потребували його, і Ігор знав, що йому належить відіграти вирішальну роль у їхньому житті.