До початку в0єнних подій ми з чоловіком жили щасливим життям у Харкові. Ще 23 лютого ми ходили на УЗД, де нам повідомили щасливу новину, що у нас буде дівчинка. А потім наше життя зруйнувалось… Я була змушена тікати за кордон, бо вагітність і так проходила важко, та й чоловік наполягав, а сам він залишився обороняти місто, сказав, що не може просто так все покинути.
Через місяць від спільних знайомих я дізналась, що чоловік почав ходити до нашої сусідки, коли ми почали про це говорити, то виявилось, що він любив з нею «розважатися» ще до нашого весілля. У мене не було слів, тоді чимало днів я провела у ліжку в сльозах і намагалась знайти в собі сили, аби хоч не нашкодити дитині.
Ми довго розмовляли про це і він пообіцяв мені, що це більше не повториться, адже любить він мене, а це лише дурна помилка. Я повірила йому, хотілось, щоб у доньки був батько.
Через кілька тижнів мене поклали у лікарню. Стрес таки негативно вплинув на вагітність, лікарі мені виписали чимало ліків та вітамінів і я відразу зателефонувала чоловікові, щоб він мені допоміг. Натомість я почула: «Так ти ж сама винна, що тобі погано, треба було менше вимахуватися і розлученням погрожувати! У своїх батьків гроші попроси тепер, бо це не моя провина!»
Скажу чесно, що не звинувачувала його ні в чому, а просто хотіла допомоги, натомість отримала таку відповідь, ніби це я йому зрадила…
Після цього я не телефонувала чоловікові, мені допомогли батьки та дитину я вирішила виховувати сама. Можливо, колись він схаменеться, то я дозволю бачитися йому з малечею, але зі мною стосунки він більше не зможе будувати.
Через два місяці я народила донечку Олю і весь цей час слухала історії від знайомих про те, як мій чоловік бігає від однієї жінки до іншої. Зараз донечці півтора місяця й мій чоловік вирішив нагадати про себе. Знову клянеться в коханні, обіцяє нас оберігати й просить пробачення, але я прийняла рішення, що цього разу не віритиму пустим балачкам. Тільки випаде змога – я повернусь в Україну та подам на розлучення, а там вже нехай суд вирішує, як донька бачитиметься з батьком.
Можливо, цей «захисник» і справді зрозумів свої помилки, проте другий раз я перевіряти це не хочу. Він показав своє нутро у тому телефонному дзвінку, а більше мені про нього нічого знати й не потрібно…