З Сашком я познайомилась на роботі, ми двоє вже міцно стояли на ногах, знали чого хочемо один від одного та від життя, тому стосунки розвивалися швидко. Через рік після весілля у нас народилась Віра. І здавалось все прекрасно, та моя свекруха любила вставляти палки у колеса.
Спочатку вона діставала мене тим, що я мало роблю по домі, а виходило так, тому що я дуже важко переносила вагітність. Після цього її здавалось, що Віра не від Сашка й вона всіма силами намагалась довести це йому. Коли вона зрозуміла, що всі її спроби провалені, то почала звинувачувати мене у тому, що на роботу я ходжу, аби зраджувати чоловікові.
Нічого з цього не діяло на мого чоловіка, тому вона постійно вигадувала щось нове. Дійшло до того, що вона почала звинувачувати мене у меркантильності, адже у Сашка відразу була трикімнатна квартира, яка дісталася йому у спадок від батька, а я жила на орендованій.
Після початку в0єнних подій, Сашко відправився на перед0ову, щоб захищати наше з донькою мирне життя. Відразу ж після цього до нас переїхала свекруха, мов спостерігати за тим, чи я не почну чоловіків вводити.
Одного дня нам повідомили жахливу новину – Сашка не стало. Ми важко відбували його п0хорон, я ледь стояла на ногах, трималась лише для доньки, яка у свої 6 років нічого ще не розуміє…
Того ж вечора свекруха стала навпроти мене й сказала: «Тепер мені не має чого чекати! Син поїхав, то збирай свої манатки та цього підкидиша і йдіть геть! Вона ніколи не була моєю онучкою! І не треба дивитися на мене так! Лише родичам належатиме ця квартира!
– Віра його донька! Вона перша спадкоємиця – промовила я ошелешено, у мене не було сил говорити про спадок після такої втрати, але свекруха не збиралась зупинятися.
– А ти доведи спочатку, що це його дитина!
– Добре, я завтра цим займуся, але після цього ви ніколи не будете більше лізти у наше життя з донькою.
– Та навіщо мені ця чужа дитина? Йди на тести! Побачимо, чия правда!
Минув місяць, як пройшов результат ДНК, весь цей час ми не спілкувалися зі свекрухою. Коли результат підтвердив, що Віра донька Сашка, то свекруха кинулась на мене з обіймами та вимолювала пробачення.
Я не злилась на неї, відразу пробачила. Зараз наші стосунки зі свекрухою кардинально змінилися, вона обожнює онуку, у всьому допомагає мені та підтримує. Тепер я можу сміливо назвати її другою мамою, проте чому для цього її потрібен був якийсь документ – я не розумію.