З Лізою Артем познайомився в інтернеті, вона була з Харкова, а ми зі Львова. Бачилися вони рідко, але вже планували весілля. Проте через події в країні їм довелось поспішити й вже у лютому я познайомилась з майбутньою невісткою. Скажу чесно, що відразу зрозуміла хто вона і думала, що у мене вийде відмовити сина одружуватися з нею, але він сказав, що все вирішив…
В перший день, коли ми познайомилися, я весь день провела за приготуванням страв і думала, що вона мені хоч запропонує допомогти стіл засервірувати, але навіть оком не повела, щоб щось допомогти. Ну, думаю, може щось там таке бачила на Сході, що зовсім розгубилась, потрібно дати час її відійти.
Проте і надалі це продовжувалось. Потім син помітив, що у місті більш менш спокійно й вони вирішили орендувати квартиру окремо від мене, мов молода сім’я. Якою вона господинею була дома я точно не могла сказати, проте результати такого “господарювання» незабаром до мене навідалися.
Одного вечора до мене зайшов повечеряти син. Я дуже раділа цьому, бо останнім часом рідко бачилися. Доки він смачно поїдав смаколики, мій погляд не припиняв його досліджувати. Артем дуже схуд, кофта, яка колись ідеально на ньому сиділа – тепер висіла, мовчу вже про штани…
Наступного разу, коли син навідався, то я помітила, що у невістки проблеми не тільки з кухнею, адже на синові були не попрасовані, а де-не-де й брудні речі! Я вирішила поговорити про це з Лізою, можливо, вона не розуміє, що має доглядати за чоловіком, проте вона лише на мене розлютилась й накричала: «Чому я маю обслуговувати вашого сина? Він що мала дитина, чи рук не має? Я не наймалась до нього на роботу!»
Я дивлюсь на Лізу і розумію, що вона просто використовує мого сина зараз для квартири. Можливо, раніше там і була любов, а зараз лише вигода, але як це йому донести – я не знаю. Можливо, ви щось порадите?