З перших років життя мені всі навколо говорили, що своєю красою я можу полонити світ, всі захоплювалися мною, лише моя стара прабабуся несхвально похитувала головою й промовляла: «Ох, ув’язнять твою красу у темницю і сонця не бачитимеш, доню!». Я не розуміла її слів, злилась, ображалась, а потім забула, доки її слова не стали пророцтвом…
Коли подорослішала, то за мною бігало чимало чоловіків, проте я звертала увагу лише на тих, хто був сильним і вмів командувати, не знаю чому, але поруч з ними я відчувала захист.
Коли я познайомилась з Олексієм, то зрозуміла, що він моя доля. Він був фізично привабливий, великий, високий, мав командний голос, робив мені красиві подарунки, багато працював. Загалом, він був тим, кого я описувала, коли говорила про «принца».
Стосунки у нас були дещо дивні – від палкої пристрасті до холодного небажання бачити один одного, проте любов жила попри все і ми розуміли, що один без одного не зможемо.
Чим більше ми були разом, тим більше я дізнавалася фактів, які шокували та лякали водночас. Наприклад, Олексій відсудив у дружини сина та квартиру, хоча нажита вона була спільно.
З часом він почав дивно себе поводити – забороняв мені гуляти з подругами, вони могли лише до мене на чай прийти й то коли він вдома, в інтернет я також не мала права нічого постити й з роботи він мене змусив звільнитися…
Потім до нас приїхав син Олексія, свекруха сказала, що втомилась його глядіти, роки вже не ті, а у нас повноцінна сім’я, то прийшов час нести відповідальність.
Звісно, така несподіванка мене дуже лякала, але хлопчик виявився дуже добрим й товариським, тому ми з ним весело проводили час, я його навчала та розвивала.
А потім на зв’язок зі мною вийшла його мама і просила про зустрічі з сином, Я розуміла, що чоловік буде проти, тому домовилась лише з умовою, що він про це не знатиме, адже хлопчик сам дуже сумував за мамою і хотів її побачити.
Вони бачилися кілька разів і про одну з зустрічей дізнався Олексій…
Після цього вдома був справжній скандал, він бив мене, намагався дитину, проте я його обороняла собою.
Хлопчика він поки забрав до бабусі, мов я на нього погано впливаю, а я вже тиждень сиджу у квартирі, у мене забрали ноутбук та телефон, який я знайшла лише сьогодні зранку після довгих пошуків.
Ніколи не могла подумати, що прабабуся буде мати рацію і я опинюсь в темниці…