У нас зі свекрухою були добрі стосунки, хоч інколи вона надто мене критикувала. Але я все списувала на те, що вона так допомагає мені. А після почутої розмови її з подругою, я зовсім не хочу її бачити.
Це сталось на її день народження. На той момент ми з чоловіком вже 3 роки жили окремо від батьків завдяки саме ним. Адже і мої й чоловікові батьки склалися й допомогли нам купити власне житло. На всі свята та день народження ми теж намагалися зробити їм гарні подарунки, мов віддячити, тому й витрачали не малі суми. Цього разу я знайшла для свекрухи дуже гарний чайний набір, такий, що подруги її точно заздритимуть, особливо, знаючи, як вони всі люблять посидіти у неї на кухні.
Гостей свекруха приймала вдома, запрошені вони були ближче до вечора, а ми з чоловіком звільнили цілий день для його батьків, тому відправилися у гості ще зранку. Я стала до допомоги свекрусі у приготуванні страв та сервіруванні стола, а чоловік спілкувався з татом та мамою, яких і так рідко бачив через роботу. Згодом і перші гості прийшли, найкраща подруга свекруха. Вони почали вітати її й вона вже сіла за стіл, я ще поралась на кухні. І от мені знадобилось взяти щось у коридорі, а це близько до вітальні і я почула неприємну для мене розмову.
– Так тобі пощастило з невісткою, он ти тут сидиш, а вона приготує нам щось, хіба не диво? – промовляла подруга, підбадьорюючи свекруху.
– Ох, мусить допомагати та щодня дякувати Богові, що мій син саме її обрав. Ти не уявляєш скільки всього я про неї наслухалась, так би й пішла по руках чоловіків… Якби б мені це все до весілля розповіли, то б заборонила синові на ній одружуватися. А тепер мушу терпіти, щоб синові щастя не псувати (мій чоловік на той момент був зі свекром у його кімнаті).
– Ох, ніколи б не сказала, що вона гуляща, на вигляд пристойна дівчина..
– У тихому болоті…
Далі я слухати не стала, з очей покотилися сльози і я швиденько побігла до ванної, щоб привести себе до ладу. Я й подумати не могла, що свекруха буде посміхатися до мене й говорити, яка я розумничка, а за спиною розводити такі плітки…
Весь вечір я приховувала справжні почуття, щоб нікому не зіпсувати свято, а коли ми з чоловіком їхали додому, то, плачучи, розповіла йому, що почула. Тепер я не хочу бачити свою лицемірну свекруху, проте на спільних сімейних святах нам прийдеться зустрічатися.
І як після почутого мені з нею спілкуватися й удавати, що все нормально?