Богдан старший син у родині, сестра молодша від нього аж на 5 років. З дитинства він знав, що йога тато покинув маму і його, коли дізнався, що та почала кохати його колишнього друга, дядька Петра. Вітчим ставився до хлопчика, як до чужого. Чоловік часто намагався образити Богдана, ніколи не хотів його слухати, а коли хлопчик намагався знайти у мами підтримки, то та лише махала на нього рукою, або ще гірше – підтримувала чоловіка.
Богдан часто думав, що мама його не любить, адже вона завжди була на стороні дядька Петра, ніколи не виявляла до нього ласки й тепла й могла вдарити, коли хлопчик робив щось не по її. Все стало ще гірше, коли у їхній сім’ї з’явилась Оленка, молодша сестра, адже тоді вся любов, увага та тепло віддавалось їй, а хлопчик став чужим. Всі гроші батьки витрачали на сестру, хлопець мусив ходити у поношених речах кілька років, а купували йому щось нове лише, коли його рідний батько давав гроші, а траплялось це не часто. Інколи він навіть дивувався, як лише на зарплату вітчима вони можуть дозволяти собі купити так багато сестрі, адже мама не працювала.
Через велику любов батьків до сестри, вона росла дуже розпещеною і ставилась до брата, як до прислуги. Якщо він не хотів щось робити, чи давати її свої речі, то вона влаштовувала істерики. Звісно, для вітчима й мами винним був завжди лише хлопець.
Навіть коли хлопець не був присутній при тому, коли Оленка чинила шкоду, звинувачували все одно його, мов він її не доглядів.
Коли Богдан вступив в інститут, то мама повідомила, що тепер вони не будуть допомагати йому фінансово. Хлопець не мав вибору й пішов працювати на нічні та вечірні зміни, адже навчатися все одно хотів. Проте йому пощастило з друзями, які робили йому хороші подарунки на свята та дні народження. Наприклад, хлопець цілий грудень ходив у літніх кросівках, а друзі зібралися і подарували йому зимове взуття.
Вчителі теж бачили старання студента в навчанні, хоч він і працював, тому один з них вирішив допомогти та влаштував його до свого друга на фірму. Після закінчення університету ця робота була ідеальною, адже годувала, одягала й гріла хлопця, який тепер винаймав з другом власне житло.
Коли хлопець уже жив самостійно і непогано просунувся по кар’єрних сходинках він зустрівся з батьком. Хоча, мабуть, правильніше сказати, тато його розшукав, він хотів допомогти синові.
Коли чоловік почув, що матір Богдана весь цей час його обманювала, говорячи, що той надсилає гроші раз на рік чи пів року, а це було кожного місяця й хороша сума, то вирішив подарувати синові двокімнатну квартиру. Звісно, від такого подарунка Богдан не став відмовлятися, адже втомився жити на орендованих.
До того ж він зробив його своїм замісником у своїй фірмі й тепер хлопець заробляв ще кращі гроші. Він був його єдиним сином, тому рідний тато намагався за короткий час навчити всього сина, щоб потім передати свій бізнес у спадок.
Якось так співало, що Богдан відправлявся відкривати філіал в іншу країну і це відрядження мало тривати близько року, з дзвінком мами, яка прохала сина допомогти її. У дзвінку вона розповіла синові, яку невдячну та погану доньку виростила й просила її допомогти знайти їм житло. А коли почула, що син їде у відрядження, то наказала йому, аби він поступився квартирою на рік сестрі. Богдану було шкода маму, адже він знав, яка сестра нестерпна, тому й погодився.
Коли минав рік, то за місяць Богдан зателефонував до сестри й повідомив, щоб вони шукали нове житло, адже він повертається додому. Сестра щось хмикнула у відповідь й відключилась Повернувшись додому, Богдан виявив, що його ключі не підходять, почав стукати. Двері йому відкрила Оленка, яка повідомила, що брату потрібно шукати нове житло, адже вони не збираються з’їжджати. А після закрила двері.
Богдан відправився до тата, переночувати одну ніч. Зателефонував до мами й попросив поговорити з сестрою, доки він не повернувся з поліцією. Проте мама намагалась вмовити сина, аби віддав квартиру сестрі, а він собі якось купить нову, гроші ж заробляє. Богдан зрозумів, що знову зробив помилку і наступного ранку до квартири повернувся з поліцією.
Сестра з її чоловіком кричали на Богдана, сварилися, ображали, проте він їх не слухав. Це його квартира і він не має знову жертвувати всім заради сестри. Мама на нього сильно образилась і не хоче говорити, проте Богдан і не наполягає, йому вистачило того «солодкого дитинства».
Як ви думаєте, чи правильно вчинив чоловік?