Марина Петрівна нарешті відчувала себе спокійною, адже тепер її донька в надійних руках. Макар її відразу приглянувся, як Аня почала з ним зустрічатися. Відповідальний та добрий хлопчик та ще й з заможної родини, тому життя в достатку було гарантоване. Але не гроші так гріли серце жінці, як те, що між молодими панувало кохання.
Свати відразу повідомили жінці, що вони оплатять весілля, але це й означало, що вони вирішуватимуть, як воно буде організоване. Марина Петрівна не стала сперечатися, грошей вона великих не мала та й організатор, якого найняли майбутні родичі, здавався справжнім професіоналом.
На весіллі Марина Петрівна та Олег Іванович, батьки нареченої, оплачували лише своїх гостей та приготування нареченої. І то для їхнього гаманця, обоє були вчителями, це великі витрати, тому й подарунок для молодят вийшов скромним – великий плазмовий телевізор. Їхати з ним на весілля вони не хотіли, тому вирішили привезти на квартиру молодят. Уже тоді й побачили, що зять незадоволений, тим що рідня його потурбувала. Рятувала лише донька, яка радісно дякувала за подарунок.
– І що це ви нам за г@вно подарували? Мої батьки мають нам подарувати дорогий автомобіль, а ви купили якийсь маленький телевізор та ще й розширення тут…. Китай якийсь! – почав кричати зять.
Батьки не знали куди й діватися, адже цей телевізор коштував їхніх 10 зарплат. А тут і донька долучилась до розмови, проте стала на бік чоловіка: «Мамо, тату, доки не пізно, здайте це туди, де взяли та купіть нормальний вартісний подарунок. У вас ще є кілька годин. Надіюсь, наступного разу ви нас не розчаруєте!»
Батьки взяли телевізор й пішли геть. Не знали й куди дітися, адже останні гроші віддали на такий подарунок, а тут таке почути, ще й від рідної дитини…