Того дня всі у моєму купе їхали на Закарпаття. Знизу була я, Олена, якій недавно виповнилось 40 років та Марина, молода жінка з синочком Олегом. А зверху була студентка ужгородського вишу Віка.
Віка їхала на навчання, я їхала для відпочинку до моєї старої подруги на дачу, а от молода мама, як пізніше ми вияснили, їхала шукати щастя для себе та сина. Марина виглядала пригнічено, час від часу вона дивилась у вікно і витирала сльози, а після цього дужче пригортала до себе сина, мова це він плакав.
Ні я, ні Віка не могли дивитися на такий стан молодої матері. Віка почала розповідати якісь смішні історії, а я поділилась з нею смачними пиріжками, які спекла в собі дорогу.
Потім ми розговорилися й Марина розповіла нам, що їде шукати щастя, адже влаштувалась один із санаторіїв на роботу, сподобалось, що там житло дають та й обіцяли допомогти сина у дитячий садок влаштувати. А така пропозиція була для неї єдиним варіантом, адже недавно вона опинилась без даху над головою.
Сталось все так, що в один момент Ольга Петрівна вирішила, що Олег не її рідний онук, що невістка народила його від іншого чоловіка. Марина надіялась, що чоловік її підтримає, адже знає, що вона вірна йому, проте він став на бік мами. Головна причина, чому вони обоє так вважали, тому що син народився з карими очима, а в обох батьків світлі очі.
Спочатку це були лише сварки про те, що онук не рідний, а потім свекруха пішла до знахарки, яка підтвердила, що Олег не рідний для їхньої родини. Після цієї «правди» дівчину з сином і виставили за двері.
– Будь і перед вами чесною і перед Богом, коли скажу, що на інших чоловіків і не дивилась. Мій чоловік був у мене у всьому перший і єдиний, і він знає про це, та чомусь не повірив… я сама з дитячого будинку, мріяла про сім’ю і коли одружилась та народила дитину, то нарешті відчула себе щасливою, от лише тривало це недовго. Не склалось у нас… – говорила марина й швидко витирала сльози, які горохом котилися з очей.
– При знайомстві зі свекрухою відразу було зрозуміло, що я їй не подобаюсь, що вона хотіла б «кращу партію» для сина. А хіба комусь потрібна невістка з дитячого будинку, яка за собою нічого не має?
Проте якось потім ми знайшли з нею спільну мову, хоча й вона далі дивилась на мене, як на другий сорт, проте терпіла. Я надіялась, що після народження Олега, вона визнає мене, як частину сім’ї та цього не трапилось. Я була доброю господинею, слухняною невісткою, прекрасною дружиною та матір’ю, старалась так, як ніколи раніше, а потім, на перший місяць народження Олега почула, як свекруха розповідає подругам, що онук не схожий на батька, мов я його нагуляла.
Такі розмови довго побутували у нашому домі. Чоловік мене не захищав, проте й маму не підтримував. А потім вона сходила до тієї знахарки й розповіла все синові, і от я опинилась на вулиці.
– А чому ж чоловік мовчки вигнав вас, коли знав, що це брехня? Невже не любив?
– Та любив, проте… Знаєте, він з тих чоловіків, що все, що мама скаже – то правда. Він дивиться на світ у маминих окулярах. Коли свекруха сказала йти, то я очікувала, що він якось заперечить, але цього не сталось, він лише схилив голову і підписав німу згоду під її рішенням.
Ото знайшла вакансію і відразу ж першим поїздом рвуся туди. Можливо, там і не найкращі умови, та я все зроблю, аби сина зі злиднів вирвати й виховати гідним чоловіком. Мені є для кого жити і є для кого старатися.
– Доню, не варто так переживати – промовила я – Ще твій чоловік схаменеться і прибіжить до тебе. Якщо любить, то зрозуміє, що даремно маму слухав.
– У світі різні люди є – до розмови долучилась студентка – Твоя свекруха ще усвідомить свою помилку й даремні забобони й перестороги про очі, але вже пізно може буде. А ти постарайся вірити краще й молитися. Бог тебе почує і допоможе на ноги стати.
Після цього я ще кілька разів зідзвонилась з молодою мамою, намагалась її допомогти, чим могла. Тому й знаю, що тепер працює у тому санаторії, там і живе, син у дитячий садок ходить. Відтоді, як пішла з дому, то ні свекруха, ні чоловік з нею не зв’язувалися, так і не зрозуміли своєї помилки.
А зовсім недавно Марина познайомилась з приємним чоловіком, він у них у санаторії відпочивав, зараз вони на етапі побачень, пороте він уже Олега приймає, як рідного й готовий їх забрати до себе додому.