Три роки я була щасливою дівчиною справжнього чоловіка. Наші стосунки були схожі на казку, Славік мене майже на руках носив, виконував всі бажання та капризи, робив все, аби я посміхалась і я була переконана, що все це завдяки його сильній любові та досвідченості, адже він був старшим зав мене на 10 років. А потім я завагітніла і поділилась з ним цією радісною новиною…. Він пропозицію мені зробив, але після цього все змінилось.
Жили ми у квартирі Славіка, яку йому колись подарували батьки. Зі свекрами я познайомилась у перший рік наших стосунків. У нас з ними були приятельські стосунки, проте після того, як я народила їм онука наші стосунки перетворилися у дуже близькі. Ми стали справжньою родиною, відтоді вони мене лише «донечкою» кликали.
Після пологів наші стосунки зі Славком різко змінилися. Він почав все частіше пропадати на роботі, коли я йому телефонувала, то він не підіймав слухавки, або огризався до мене.
Згодом почало траплятися таке, що він просто не ночував вдома. Він все частіше сидів у телефоні й переписувався з кимось, потім я почала знаходити на його одязі сліди жіночої косметики та чужих парфумів. Я намагалась з ним про це поговорити, проте все було безнадійно. За два роки ми з шалено закоханих перетворилися на чужих людей.
Три місяці тому Славку це набридло і він повідомив, що подаватиме на розлучення. Розповів все, як є, що у нього є інша жінка, він давно мене не кохає, жити ні зі мною, ні з сином не хоче. Хоч ми й стали далекими один від одного, та цю подію я переживала важко. Чоловік дав мені тиждень, аби знайти нове житло. Цим я і займалась, коли до нас у гості прийшли його батьки. Їм не довелось довго розпитувати, чому я така заплакана, я відразу розповіла про розлучення і те, що шукаю нове житло нам з сином.
Свекри відразу почали мене заспокоювати, запевняти, що їхній син ще одумається. А коли до розмови долучився він, то вони йому повідомили, якщо хоче жити з коханкою, то нехай це робить на власній квартирі, бо цю вони переписують на онука.
Чоловік не збирався передумувати, він пішов з дому й почав жити з коханкою. Коли ми розлучалися, то квартира була офіційно оформлена на сина і я була дуже вдячна за це свекрам, адже мені ще довго прийшлося б жити по орендованих кімнатах, доки б не вийшла на роботу.
З сином вони майже не спілкуються, дуже посварилися під час нашого розлучення, аліменти він не платить, мов досить того, що я «його батьків обдурила та вкрала у нього квартиру».