Василь Іванович спостерігав за своєю співробітницею Анною. Сьогодні вона з’явилася на роботу з сином, якому п’ять років. Виглядала жінка дуже стурбованою. Син малював щось на аркуші паперу. Видно було, що хлопчик не дуже здоровий.
Василь Іванович не міг зрозуміти одного – чому б не залишити дитину вдома. Невже бабуся не може доглянути за онуком. А в Анни чимало роботи, яку потрібно виконати в найкоротший час. Тож на лікарняний поки піти не може.
В обід Василь Іванович підійшов до Анни. Вона і далі сиділа за столом. Син їв хліб з маслом та пив чай. Він вирішив підбадьорити свою співробітницю. Адже добре розумів, як їй нелегко. Анна час від часу пробувала, чи в сина немає температури. Добре, що Денис у неї хлопчик спокійний, тихенько собі сидів та малював увесь час. Мама тим часом працювала.
Тоді Василь Іванович поцікавився, чому це вона сьогодні вийшла на роботу з хворим сином. Анна розплакалася. Вона стала все розповідати, а потім замовкла. Заспокоївшись, продовжила далі.
Вони з Борисом одружилися, коли Анна ще навчалася в університеті. Вона мала їхати в інше місто, але Борис не хотів її відпускати. Тож запропонував їй одружитися та залишитися біля нього. Жінка погодилась. Тут Анна знайшла собі роботу. А невдовзі завагітніла. Все в їхній сім’ї було чудово, допоки до них не переїхала свекруха. Вона продала старий будинок у селі, додала свої заощадження та купила неподалік від дітей квартиру.
Квартира, в якій проживали Анна та Борис, належала дівчині. Тільки свекруха мала переїхати до них у місто, Борис одразу запропонував, щоб мама жила з ними. Але Анна була проти. Сказала, що краще буде, якщо мама житиме окремо від них. Так і справді було краще, але свекруху це дуже образило. Коли народився Денис, Соломія Степанівна, замість допомогти з онуком, намагалася щоразу робити невістці зауваження.
Все це вона говорила при своєму синові. Таким чином вказуючи на незграбність його дружини. Спочатку Борис не зважав на зауваження, а згодом і сам почав шукати в дружині недоліки. Анна все терпіла. Але помітила, що коли Соломія Степанівна не втручається в їхнє життя, тоді все гаразд. А як тільки вона прийде до них у гості, все починається знову. Борис потім два дні дивиться на дружину скоса.
До Дениса бабуся взагалі не підходить. А коли приходить до Анни та Бориса, навіть жодного разу онукові слова доброго не скаже. Тільки син хворів, Анна змушена брати лікарняний та сидіти з ним. Соломія Степанівна хіба налаштовує сина проти дружини та вказує, як молодим жити. Борис останнім часом зовсім перестав захищати дружину перед матір’ю. А вчорашня подія стала останньою краплею.
Анні зателефонували з дитячого садка та сказали, що Денис хворий. Анна одразу зателефонувала чоловікові, щоб той забрав сина. Але Борис відповів, що не може, адже він з мамою поїхав купляти продукти й вона ще не все купила. Тоді Анна запропонувала на певний час залишити матір та забрати сина. Але тут у розмову влізла свекруха.
Вона наказала сину бути поруч. А те, що онук хворий, її зовсім не цікавило. Головне, її інтереси. Тоді Анна одразу викликала таксі. Поїхала додому і вже там почала збирати речі чоловіка. Попросила сусіда знизу, щоб той поміняв замок у вхідних дверях. Вони вже давно мали це зробити, але Борису ніяк не доходили руки. Анна виставила речі чоловіка за двері, сказавши, щоб той більше не приходив.
Машина, на котрій їздив Борис, також була придбана за гроші Анни. Тож вона попросила, щоб чоловік залишив ключі. Бориса це неабияк розізлило. Замість попросити вибачення, він почав кричати на дружину. Але Анна не стала звертати увагу. Пригрозила судом, якщо той не поверне ключі. От тому вона й змушена тягнути сина на своїх плечах, адже від Бориса допомоги не дочекаєшся. Він пильнує свою маму.