Так в житті склалось, що наші сини начебто відповідали казці про третього сина Івана дурника. Старший син високий, розумний, сильний, він вихований і роботящий. Завжди дивлячись на нього ми мали надію на світле майбутнє. А молодший був лише повною протилежністю, худенький, низький за зростом, він не мав друзів і не мав всередині себе людської любові.
Як уже зрозуміло, старший знайшов себе в житті. Він пішов в армію, звідти й повернувся ще мужнішим, серйозним і красивим. Згодом пішов навчатись на юриста, і вже на початку 4 курсу він зумів влаштуватись на роботу за спеціальністю. Звичайно, заробітна плата не була у нього спочатку надто висока, але нам, батькам, допомагав все одно чим міг. Коли мав вільний час, то завжди в по дому допомагав нам, він не був байдужим до життя молодшого брата, намагався теж направити його на правильну дорогу.
Молодший дуже погано закінчив школу, витягнув на 5-6, хотів також піти служити до армії, але нічого в нього не вийшло. Він був закомплексованим хлопцем, бо ніколи не виділявся гарною вродою і не був на вигляд мужнім і статним, через це й думав, що ніхто його не любить і нікому він не потрібен такий. Всі навколо звертають увагу лише на таких як його старший брат: красивих, високих, а на таких як він ніхто ніколи не подивиться, навіть кульок із продуктами додому донести не в силі. Він не раз хотів і намагався познайомитись з дівчиною, але ніяка його у серйозно не сприймала, лише сміялись з нього. Так і втратив інтерес до життя, планів на життя у нього теж не було. Гадав, що колись влаштується на яку-небудь роботу і буде жити один, на самоті. А батьки й почали надіятись лише на старшого.
Молодший, думаючи, що якщо змінить місто, то життя в нього поміняється, вирішив переїхати в Харків, щоб почати життя по новому. Де б ніхто його більше не порівнював із братом, а це завжди його ранило найбільше. Влаштувався він помічником ветеринара.
Ветеринаром працювала дуже привітна жінка старшого віку, вона бачила, як хлопець старається і як любить тварин, як обережно з ним поводиться вирішила його підготувати до вступу у місцевий коледж на ветеринара.
Через якийсь час його запросили у досить велике село працювати ветеринаром, він був спеціалістом по домашньому скоту. Тут і дружину собі знайшов, може й не була першої краси, але дуже хороша і привітна, любили вони сильно один одного, а це найважливіше.
А ось зі старшим сином все не так добре, як здавалось би. Кожного року він мінявся не в кращу сторону, став жадібним до грошей, якось йому поступила пропозиція щось кудись передати, так його і спіймали із наркотичними речовинами. Він не знав, що в сумці, що йому сказали перевезти, так його життя й обірвалось, а всього-на-всього хотів більшого.
Батьки мало не пішли з життя, коли дізнались звістку, що старшого сина хочуть посадити в тюрму. Так той «нещасний» і забрав їх до себе і забезпечив потрібним. Квартиру свою вони продали, почали вкладати гроші у будівництво дому біля будинку молодшого сина. Зараз вони живуть із ним і дивуються, як усе село поважає і хвалить ветеринара.
Батьки допомагають сину у домашніх справах, сидять із внуками, доки невістка додому повернеться і їсти наготує.