У двадцять років я зустріла свою справжню любов. Я була молодою та наївною. А потім я завагітніла. Як тільки показала своєму коханому тест на вагітність – він зник.
Чекати, поки він повернеться, я не стала. Тож, поки був невеличкий термін прийняла рішення позбутися дитини. Лікар вмовляв мене залишити дитину та попередив про подальші наслідки. Хтось міг би осудити мене, але я в першу чергу думала про дитину. А що я, молода та безробітна, можу їй дати. В мене на той час не було ні житла, ні освіти, ні грошей. Я чудово розуміла, що поява дитини поставить хрест на моєму подальшому житті.
Мені нелегко далося це пережити. Не раз снилися різні жахіття. Тоді я і вирішила хоч якось зменшити свій біль та звернулася до психолога. Минув не один рік, допоки я нарешті змогла спокійно спати.
Відтоді на чоловіків я навіть дивитися не могла. Вважала, що всі вони однакові. Тоді я зайнялася саморозвитком. Знайшла роботу, отримала підвищення. Там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми зустрілися на конференції. Він став першою людиною, кому я відкрилася повністю. Тільки йому я змогла все розповісти. Минув час. Ми одружилися і стали думати про дитину. У нас ніяк не виходило завагітніти. Тож ми звернулися до лікарів. Ті сказали, що ми обоє здорові, от тільки наслідки минулого дали про себе знати. Те, що я зробила молодою, не пройшло безслідно.
Так ми змирилися, що доведеться жити тільки удвох. І ми вирішили жити у своє задоволення. Як би егоїстично це не звучало, але мені було до вподоби таке життя. Я навіть раділа, що не могла завагітніти.
Коли мені виповнилося 43, в моєму організмі почалися дивні зміни. Мене часто нудило, боліла голова та хотілося їсти. Спершу я навіть подумала, що захворіла. Здала аналізи в клініці, пройшла обстеження і не могла повірити своїм очам – я була вагітною.
Ця новина повернула мене в молоді роки. Коли я вперше дізналася, що ношу під серцем дитину. Можливо, ми з чоловіком маємо все, щоб забезпечити цю дитину, але я відчуваю, що не готова морально до появи ще когось в нашій сім’ї. Та й чи вдасться мені народити здорову дитину?
Що порадите? Варто ризикувати власним життям та народжувати небажану дитину?