Зі своєю давньою подругою дитинства Іриною я припинила спілкування на наступний день після свого весілля. А все через те, що на весіллі вона увесь день намагалася привернути увагу мого Павла. Було зрозуміло, що Іра не байдужа до нього. Мені було неприємно дивитися на подібну картину в такий важливий для мене момент. Вже наступного дня я обірвала з нею всі зв’язки. Як надалі склалася її доля, мені було невідомо. Та й не особливо цікавило … В мене були свої турботи.
А після п’яти років розлуки Ірина знову появилася в моєму житті. Вона подзвонила та просила зустрітися. Для мене її дзвінок був дуже несподіваним. Тож я вирішила поцікавитися, чого їй від нас треба. Після розмови з Іриною мені стало відомо, що вона таки знайшла собі чоловіка та скоро народить дитину. Я зраділа за колишню подругу. Але не розуміла іншого – що їй від мене було потрібно. Тоді Ірина й сказала, що хоче, щоб я стала хрещеною для її дочки. Задля відновлення наших стосунків я погодилася.
Але всю правду я дізналася в церкві. Коли хрестили дитину, я помітила на її руці таку саму родимку, як у моєї дочки. Така ж родимка є і в мого чоловіка. Саме тоді я нарешті зрозуміла, хто справжній батько тієї дитини.
Все закінчилося моїм розлученням з чоловіком. Шкода, що безневинна дівчинка залишиться без хрещеної мами, а моя дочка втратила батьківську турботу та любов. Але спілкуватися з ними я точно не буду.