До мене зателефонувала моя найкраща подруга Люда. Ми декілька років не бачилися, адже вона увесь цей час була за кордоном. Поїхала заробити собі на житло та автомобіль. І ось вона приїхала в Україну. Зателефонувала мені та сказала, що приїде в гості. Мріє в нашому місті придбати собі квартиру, тому хоче все добре оглянути. Я була дуже рада її дзвінку. А наступного дня вже зустрічала Люду з потяга.
Я працюю хірургом, тож нехтувати роботою не можу. Ми з чоловіком ретельно готувалися до зустрічі подруги. Навіть взяли вихідні, щоб зустріти її та показати наше затишне місто. Але мене раптово викликали на операцію, тому по Люду поїхав мій чоловік.
Увечері я повернулася додому та застала дивну картину: мій чоловік та Люда жваво розмовляли. Мені аж перехопило дух від того, якими очима вони дивилися одне на одного. А потім я взяла себе в руки. Що я вигадую? Зовсім з розуму зійшла.
Адже вони знайомі якихось декілька годин. Коли ми одружувалися, Люди не було. Вона на той час вже була за кордоном.
Увесь вечір ми згадували наші минулі роки. Тоді подруга попросила показати їй наше місто трохи більше.
Наступного дня я саме мала бути вихідна. Тож ми пообіцяли Люді обов’язково погуляти. Але зранку мені знову зателефонували з роботи та попросили терміново приїхати. Люді я запропонувала прогулятися по місту одній. Того дня я затрималася на операції. Прийшовши додому, нікого там не застала. А виявилося, мій чоловік з Людою увесь день провели удвох. Чоловік взяв вихідний на роботі, тільки б наша гостя не сумувала.
Тут мене знову охопили ревнощі. Вони й вдома розмовляють так, ніби мене немає. Чесно, вже пошкодувала, що прийняла подругу в себе. А вона ще чотири дні гостюватиме. Цікаво, що вони роблять, коли мене немає вдома. Спитати в чоловіка? Та навряд чи він признається, навіть якщо між ними щось і є. Точно збреше. А подругу питати не хочу. Мрію лише про одне – щоб вона швидше покинула наш дім.