Романом, моїм чоловіком, я пишаюсь, він у мене найкращий, я за ним, як за кам’яною стіною, але його друзі… Чоловік у мене дуже добрий, от вони цим і користуються, щовихідних він їм щось допомагає, а я залишаюсь сама!
Коли я прошу чоловіка не їхати й побути зі мною, то він на мене здивовано дивиться: як це так, щоб він не допоміг своїм друзям… Хоча і сам говорить про те, що йому не вистачає часу зі мною.
Доброта мого чоловіка стала постійною причиною наших конфліктів. Не можу я жити з чоловіком, який нехтує мною та власним життям, постійно біжучи комусь на допомогу.
Одного разу я дійшла до точки кипіння. Ми з Романом запланували поїхати до моїх батьків на дачу, смажити шашлики, але за годину до від’їзду йому зателефонував друг і попросив допомогу. Звісно, він же відразу все скасував й летів допомагати другу, тоді я і промовила: «Мені це все набридло, якщо ти знову обираєш друзів, а не мене, то не дивуйся, якщо завтра я подам на розлучення!»
Рома перепросив переді мною, знітився таким моїм словам, але все одно поїхав допомогти другові. Для довідки, там не було нічого дійсно важливого, його другові потрібно було зремонтувати машину.
Я дійсно думала подавати на розлучення, опустила руки, а потім у наш дім прийшла трагедія. Загорілась проводка на даху, доки пожежники потушили вогонь, то згорів весь дах, на його ремонт потрібно було мінімум місяць.
Вже через годину біля нашого дому була чимала кількість чоловіків, які взялися до ремонту нашого даху. За два дні вся робота була зроблена, я лише встигала готувати їсти, нікому ні за що платити не довелось, адже все це зробили друзі чоловіка, яким він допомагав раніше.
Лише тоді я змогла поглянути під іншим кутом на те, як проводить мій чоловік вихідні й вибачилась перед ним за свої слова про розлучення.
Зараз я спокійно ставлюсь до того, що чоловік пропадає на вихідних, якщо є можливість, то прошу з ним поїхати, може їсти що приготую там, чи просто поспілкуюсь з ним та його друзями, або їх дружинами. Він мене не завжди бере з собою, але це набагато краще, ніж сидіти постійно вдома і скаржитися всім, який у мене поганий чоловік.
А у вас є такі вірні друзі, які у будь-який момент прибіжать на допомогу?