Моя матір завжди хотіла мати донечку. Але її мрії не справдилися. Між мною та моїм старшим братом різниця два роки. Пригадую, ще коли я ходив до школи, мама завжди повторювала одне і теж ж:
– От якби я мала донечку, вона б мені допомагала. А від чоловіків жодної допомоги.
Вона тихо зітхала. У нас на полиці стоять дві красиві ляльки. При кожній вагітності мама купляла ляльку, бо надіялася, що буде дівчинка. До нас часто приходять в гості знайомі наших батьків зі своїми доньками, так мама з татом дають тих ляльок бавитися дітям. Тільки гості йдуть додому, ляльки знову ставлять на полицю.
Коли я вчився у школі, батько повідомив, що в нас буде братик чи сестричка. А тим часом на полиці з’явилася ще одна лялька, яку поставили поруч з двома іншими. Але надії мами знову не справдилися. УЗД показало хлопчика.
Ми швидко виросли. Старший брат вже працює на роботі, я навчаюся в університеті, молодший цьогоріч пішов у перший клас. Час скоро летить. Коли я вчився на четвертому курсі, мій старший брат повідомив, що одружується. І одразу розповів нам ще одну новину – його дівчина була вагітною. Моя мама дуже зраділа цій новині. Їй самій так і не вдалося стати мамою доньки, тож вона надіялася, що буде внучка.
Коли прийшов час робити УЗД, мама поїхала разом з невісткою. Вона хотіла однією з перших дізнатися стать. З кабінету вийшла Ольга, ніяково дивлячись вниз.
– Хлопчик, – промовила вона та важко зітхнула.
Мама спочатку не мовила ні слова, а потім підвелася, взяла Олю за руку та сказала:
– Та й добре, що хлопчик. Он ти мені як донечка. Не так вже й погано мати хлопців. Вони мені потім невісток приведуть.