Довгий час я жила зі своєю мамою та молодшою сестрою. До нас часто навідувалася бабуся, яка жила неподалік. Свого батька я зовсім не пам’ятаю, а от тата своєї сестри пригадую й досі. Спочатку він добре до мене ставився, а після появи Інни вони забули про моє існування. Дядько Павло часто підіймав на мене руку. Я плакала через нього, але мамі не хотіла нічого розповідати. Допоки одного разу вона сама не побачила, як він до мене ставиться.
Між мамою та тим чоловіком відбувся скандал, після чого він назавжди зник із нашого життя. Відтоді ми жили втрьох, і нам було добре разом. З моєю молодшою сестрою часто сиділа бабуся. Так ми росли в любові та турботі. Після закінчення школи я вирішила вступати в університет у своєму місті, хоч дуже хотіла навчатися за кордоном. Але я не могла покинути своїх рідних.
Якось мама запропонувала продати обидві квартири – нашу та бабусину, а натомість придбати одну трикімнатну. Адже так ми зможемо жити разом, та й місця буде вдосталь для всіх. Ми погодилися. І ми стали жити на новій квартирі. Я мала окрему кімнату, сестра жила з бабусею, мама – в іншій. Всі були щасливі. Тут мама познайомилася з нашим сусідом. Він виявився однолітком мами та вже був розлучений. Відтоді він став приділяти мамі увагу. Вона аж розцвіла на очах.
Тоді мама привела дядька Богдана в наш дім. А свою квартиру той вирішив здавати в оренду. Все було добре, принаймні мені так здавалося. Допоки він не почав нас ображати. Особливо свою неприязнь він показував до мене. Між нами часто виникали непорозуміння, але мама увесь час була на його боці.
Мені було дуже неприємно через це. Тож я вирішила перевестися на навчання в інше місто. Мама була не проти. Я бачила, як вона полегшено зітхнула, адже їй не довелося обирати між мною та дядьком Богданом. А от мені від цього анітрохи не легше. Як можна проміняти рідну дитину на якогось чоловіка?