Ольга була з тих людей, хто не міг жити без уваги, тому, коли вона народила сина, голосно розлучилась і пішла на звичайну роботу, то раптом зрозуміла, що її цього мало. Вона хотіла, щоб про неї розповідали по телевізору і хвалебно говорив кожен сусід у селі. Тоді вона і побачила шоу, де розповідали про сім’ю, яка взяла опіку над кількома дітьми з дитячого будинку. Сенсу думати не було – це те, що її потрібно, а те, що син був проти – не мало жодного значення для неї.
На слова сина Ользі було все одно, він же підліток, вік у нього такий, але трохи поживе з братиком чи сестричкою і полюбить їх. Наступний рік Ольга щовечора займалась документами та курсами, які мали допомогти її стати опікуном. Вона хотіла взяти кількох дітей, але спочатку дозволяли взяти одного. Це вже був непоганий початок для маленької родини.
Після цього Ольга та Олег, її син, таки взяли першу дівчинку з дитячого будинку. Десятирічна Марійка відразу здалась дивною для дорослого сина, він говорив мамі, що дівчинка не та за кого себе видає, проте Ольга і чути його не хотіла. Марійка у всьому дослухалась до мами, гарно навчалась, помагала по дому і швидко прижилась. Після цього і розпочалися проблеми.
Почалось все з того, що Марійка почала бити своїх однокласників, знущатися з них, вчителі божилися, що такої жорстокості ще не бачили, а директор погрожував Ользі, якщо вона не вплине на дитину, то її виключать зі школи.
Вдома теж дівчинка змінила свою манеру поведінки. Зі слухняної вона перетворилась на ліниву, яка ще могла на маму крикнути й брата вдарити. Проте це ніяк не зупинило Ольгу сказати «Так», коли її зателефонували з опіки й запропонували взяти ще хлопчика. На диво, семирічний Орест відразу припав до душі старшому синові, доньку на оглядини з собою не брали, вона не захотіла.
Повернувшись додому, вони застали відкриті двері й перевернуті речі у квартирі. Грошей та коштовностей не було, як і маленької доньки. Жінка заявила про пограбування й викрадення дитини, проте наступного вечора Марійку повернули поліціянти. Вони знайшли її в іншому кінці міста, там вона ховалась від всіх, адже саме вона привела й впустила до будинку свого старшого брата, який випустився з дитячого будинку й став злочинцем. Ольга зрозуміла, що вона не зможе більше виховати доньку й повернула її назад.
Ореста жінка залишила лише через умовляння сина, бо він її переконав, що з ним все буде інакше. Так і сталось. Минуло 4 роки з моменту, як вони взяли його під опіку і він зміг стати хорошим братом та сином. Хлопчик нарешті отримав те, про що довгий час мріяв і цінував це з неймовірною вдячністю.
Два брати стали вірними друзями, які нікому не дадуть образити свою маму, підтримують один одного, у всьому допомагають.
Коли все склалось так і Ольга почала розповідати цю історію новим знайомим, то всі були вкрай здивовані, адже панувала думка, що дівчаток виховувати набагато легше, а тут ось так світ повернувся…