З Богданом я познайомився у новій школі, у яку мене перевили, коли батьки переїхали у нове місто. З 5 класу ми стали друзями, яких звуть «нерозлийвода», тому й далі по життю ми йшли пліч-о-пліч, у всьому один одного підтримували й допомагали.
Навчатися ми пішли у різні навчальні заклади, тому й практика та робота у нас проходили у різних містах. Богдана взагалі відправили у село, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Орисею. Він неодноразово телефонував і розповідав мені про те, як божевільно закоханий у неї, саме тому він прийняв важливе рішення залишитися там та одружитися з нею.
На жаль, коли він святкував весілля я був в іншій країні на практиці, тому щойно повернувшись на Батьківщину, я попрямував до кращого друга у гості, щоб презентувати йому подарунок, привітати з важливою подією та познайомитися з тою повелительницею сердець. У подарунок я приніс їм кілька закордонних купюр, букет та солодощі.
Я ніколи не забуду всіх тих емоцій, які я пережив за 2-3 дні, адже мене дуже вразила дружина мого кращого друга, доки до мене не дійшло усвідомлення, що всі селянки такі ж самі. Тут я переконався, що ніколи не одружусь з селючкою.
Суть у тому, що за цей час я встиг побудувати бізнес у Польщу, з чим радо поділився з молодятами й тоді ж я помітив дивну переміну на обличчі Орисі. Вона почала відкрито загравати зі мною, кілька разів намагалась погладити мене, чи зайвий раз доторкнутися. Інколи вона навмисно заходила у кімнату, коли я перевдягався. Перший час я думав, що це все я себе накрутив, або вона просто така відкрита, проте все ставало ще більш явним.
Все стало надто очевидним, коли з неї “раптово” впав халатик і вона почала повільно його підіймати, пильно дивлячись мені в очі. Мабуть, думала, що я накинуся на неї, як голодний звір, проте я лише відвернувся. Мені було огидно від думки, що таке робить дружина мого друга.
Богдан про це нічого не знав. Я мовчав як риба, адже боявся, що можу розбити їхню сім’ю та його серце, або втрачу друга.
Найгірше стало тоді, коли друг вирішив організувати для мене прощальний від’їзд за «традиціями села», тому там було чимало жінок, які виявилися ще гіршими та настирливішими за дружину мого друга. Найбільше мене вражало те, як вони без сорому жартували на інтимну тему та намагалися мене звабити. Я серед них не знайшов ні одної скромної та вихованої дівчини.
Коли я повертався додому, то нарешті зміг видихнути з полегшенням і зрозуміти, що ніколи не хочу пов’язувати своє життя з жінками з села.