Оксана та Андрій жили як і всі сім’ї. Двоє діток, середній достаток. Вони ні в чому собі не відмовляли. Тож ніщо не спонукало їх думати про майбутнє. Їхні діти росли, а з ними росли і потреби. Андрій був переконаний, що йому під силу зі всім справитися.
А одного разу Оксана прийшла додому. На її очах були сльози. Андрій дуже злякався та навіть не знав, що й думати. Виявилося, жінка потрапила під скорочення на роботі. Де шукати іншу роботу, Оксана не знала. Тож поки сиділа вдома та займалася побутом. Андрій навіть радів цьому, адже нарешті вдома було затишно, чисто, а дружина ввечері чекала його зі смачною вечерею. Але згодом сім’я відчула нестачу грошей.
Вистачало тільки на оплату комунальних та продукти. Все інше не було за що купляти. Через це вони часто стали сваритися. Андрій почав звинувачувати дружину в тому, що всі їхні негаразди через неї. Адже вона не вміє економити кошти. Тож він сам куплятиме все необхідне до хати та вирішуватиме побутові питання. Але коли повернувся додому із супермаркету, зрозумів, що в нього не залишилося грошей після походу по продукти. Все так дорого…І хоч купляв тільки найнеобхідніше, витратив ще більше, аніж Оксана.
З того часу він вже не звинувачував дружину у марній траті грошей, а навпаки дивувався, як це вона так вміло економила кошти. Але все одно важкі часи не минули. Чимало їхніх знайомих виїхали за кордон. Добре заробляли, але Андрій нікого не хотів слухати. Бачив він таких, у яких гроші є, а родини розпадаються. То чоловік знайде собі іншу, то навпаки – жінка не дочекається та прийме в дім іншого чоловіка.
Тож Андрій вирішив – всі свої проблеми вони вирішуватимуть разом і вдома. Сім’я надто дорога для нього, щоб так просто їх покинути. Оксані вдалося знайти роботу майстром манікюру. Так їхнє життя стало налагоджуватися. В Оксани за короткий термін появилося чимало клієнтів. Тільки тоді вона зрозуміла, що чоловік мав рацію. Адже якби він таки й поїхав за кордон, хто знає, чи їм би вдалося зберегти сім’ю.