Недовго сумувала Надя без чоловіка. Не минуло й трьох місяців, як не стало брата, а вона знайшла йому заміну

Мій брат був одружений з дівчиною, яка була неймовірною красунею. Але все, що в неї було хорошого – тільки врода. Сама вона була без батьків і не мала ні гривня за душею. Розумом вона також особливо не відзначалася.

Але мій В’ячеслав дуже в неї закохався, тому й зробив Надії пропозицію. Вона жила біля нього як риба у воді. Брат ні в чому їй не відмовляв, купляв дорогі речі, возив на відпочинок.

Батьки давно придбали братові власне житло. Ще за часів навчання в університеті він часто їздив з товаришами за кордон, тож також мав певні кошти. Тільки-от та квартира за всіма документами належала мамі.

Надія народила доньку, і всі були щасливі. Брат не тямив себе від щастя. Адже в нього дружина-красуня та ще й чарівна донечка. Але одного дня наш світ перевернувся з ніг на голову.

Зателефонували з поліції та повідомили, що брат загинув у автокатастрофі.

Ми просто не тямили себе від горя. Маму одразу забрали в лікарню з інсультом, а тато мало з розуму не зійшов.

Не сумувала тільки Надя. І нам це здалося дуже дивним. Вона навіть сльози не зронила.

Надія залишилася жити у квартирі брата, а ми нічого й не говорили, адже вона виховувала доньку від нього.

Але за три місяці сусіди сказали нам, що до Наді ходить якийсь молодий хлопець. Ще й залишається там ночувати.

Першим же ділом я вирішила сама в цьому переконатися, тож купила солодощів та пішла до братової дружини в гості.

Я подзвонила у двері. А коли вони відчинилися, я просто втратила дар мови. Переді мною стояв молодий хлопець тридцяти років з оголеним торсом.

– Чого тобі треба? – запитав він суворо.

Я не очікувала такого тону у свою сторону.

Тоді я розлючено мовила:

– Забирайся геть з квартири мого брата.

Я зі всієї сили відштовхнула його та пройшла далі. Там, ніби нічого й не було, сиділа Надія і пила чай. Вона глянула на мене так, ніби я тут зайва.

Мене це ще більше розлютило. Тож я не витримала та сказала їм забиратися звідси. В іншому випадку я з’явлюся сюди з поліцією. Надя тільки розсміялася.

Наступного дня я прийшла сюди з батьками та прогнала Надію з її хлопцем. А вона сказала, що без квартири їй донька не потрібна. Оце так!

 

 

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

two + two =

Недовго сумувала Надя без чоловіка. Не минуло й трьох місяців, як не стало брата, а вона знайшла йому заміну