Багато років тому мій рідний брат Олексій виїхав у Польщу. Там він знайшов дружину та залишився жити. Я ж з мамою живемо в Тернополі. Ми неодноразово запрошували брата до себе в гості, але в нього весь час були якісь справи. А рік тому він повідомив, що нарешті приїде в гості.
Ми місяць готувалися до приїзду Олексія, адже так довго на нього чекали.
Ми зустріли його з сім’єю та дорогою зайшли в супермаркет, щоб купити продуктів. Я помітила, що Олексій досить дивно себе поводить. Мабуть, за час, поки він був відсутній, багато змінилося, тому брат приглядається. Потім Олексій сказав, що купляє собі пиво, якщо ми чогось хочемо, то повинні собі придбати. Я дві хвилини намагалася усвідомити сказане Олексієм, а потім сказала, що вдома все є, адже ми заздалегідь готувалися до його приїзду, тож вистачить всім охочим.
Наступного дня брат з дружиною відправилися в супермаркет і знову повернулися засмучені. Я поцікавилася в них, що трапилося. А вони сказали, що їм не додали п’ятнадцять копійок решти, вони цього й не помітили. Я ж відповіла, що нічого поганого в цьому немає, але мене ніхто навіть не хотів чути.
Потім я стала свідком ще однієї ситуації. А все через те, що в магазині продавчиня не додала йому п’ятдесят копійок. Він влаштував скандал і таки домігся тої решти. Мені було дуже соромно за його поведінку. Це чули всі люди, зате Олексій був задоволений, адже таки домігся свого.
Він помітив моє обурення та нерозуміння ситуації, тож вдома почав читати мені цілі лекції про те, як важливо вміти економити кожну копійку та не дозволяти себе обдурювати. Навіть якщо це десять копійок. Він економить, і саме через це зміг придбати власне житло та їздити з дітьми та дружиною відпочивати. А ще він сказав, що ми надто добрий народ. Тому й бідні.
Нас з чоловіком спочатку така поведінка Олексія смішила, а згодом це почало відверто нас дратувати. Якось з мого гаманця дві гривні закотилися під ліжко, і ми не спішили їх підіймати. Брат одразу поліз за монетою, після чого нам довелося п’ятнадцять хвилин слухати лекції про те, які ми не економні люди.
Після від’їзду брата ми з чоловіком ще довго розмовляли про тему фінансів і зрозуміли одне – тих двадцять п’ять копійок зовсім не варті наших нервів. Ясна річ, кошти потрібно витрачати обдумано, але й рахувати кожну копійку не будемо. Невже воно варте наших нервів?
А як ви ставитеся до грошей?
Теж вважаєте, що потрібно рахувати кожну копійку чи все-таки не варто робити з грошей сенс свого життя? Адже вони не більше, ніж задоволення людських потреб.