Якось до нас звернулася наша родичка з проханням позичити їй 1000 доларів. Ми з чоловіком обоє працюємо, дітей у нас немає, тож погодилися.
Ми не могли залишити її в біді. Олена обіцяла повернути нам ці кошти протягом чотирьох місяців. Вона купляла квартиру, тож ми й допомогли їй. Тим паче мій чоловік тримав до хреста її доньку, ми не могли відмовити. Це було б негарно з нашої сторони.
І ось минуло три роки, а ми досі не можемо повернути свої гроші. Ще й курс від того часу часто змінювався.
Ми довго чекали на свої кошти, але Олена не спішила. Вона вдавала, що нічого нам не винна.
На дні народженні в похресниці, доньки Олени, мій чоловік вважав за потрібне не нагадувати про борг. А я увесь вечір дивилася на неї косим поглядом. Минуло ще декілька місяців, і ми з чоловіком захотіли придбати автомобіль, тому зателефонували Олені, щоб та повернула кошти. Вона ж відповіла, що зараз не може повернути гроші, адже її донька хвора та проходить дороге лікування. В неї пухлина та потрібні курси хімії.
Через пару місяців Олена виклала в Інтернет фото з відпочинку, де вона позує біля моря. Ми були просто в шоці. Відпочинок коштує стільки, як наш борг.
А ще її дочка насправді не була хвора. Тітка Олена навіть не думала повертати нам кошти.
Невже так можна. Вона сама наговорювала на власну доньку. Так неважко й біду накликати.
Так і хочеться сказати – вмієш брати, умій повертати. Вже пішов четвертий рік, а ми досі не можемо повернути свої кошти.
Моя порада – ніколи нікому не позичайте гроші. Нема різниці, яка це сума. А то про ваші кошти можуть просто забути.