Всі мої друзі вже давно позаводили сім’ї. На момент мого одруження в мене вже було три похресники. І найцікавіше – всі хлопці.
Тож я вже знав, як себе поводити з хлопцями. Я чудово розумівся на хлопчачих іграшках. Мені добре вдалося знаходити спільну мову з хлопцями та весело проводити з ними час.
Коли моя жінка дізналася про вагітність, я наперед знав, як зватимуть мого сина. Але мене чекала справжня несподіванка – всі ультразвукові дослідження показували дівчинку.
І я став батьком дівчинки. Перший час я не міг спокійно сприйняти та тим паче змиритися з цим.
А з часом я полюбив свою донечку понад усе. Я став татом справжньої принцеси.
Мене завжди зустрічали з роботи з обіймами та поцілунками. Для неї я був найкрасивішим.
Щодня я водив донечку в дитячий садок. Наш ранок розпочинався з вибору одягу та поцілунків. Вибір був дуже важким, адже моя донечка просто обожнює рожевий колір.
Я знав наперед – якщо не дозволити доні самостійно обрати собі одяг, настрій буде зіпсований у всіх: мене, донечки та дружини.
А ще я вже навчився заплітати їй косички та навіть робити зачіски. Якби хтось сказав мені, що я обиратиму шпильки для дівчинки, я б ніколи в це не повірив.
Я навчився мовчки терпіти, коли мені малюють нігті чи роблять макіяж. Про розчісування бороди я взагалі мовчу. Я, як справжній чоловік, мовчу, зціпивши зуби.
З появою донечки я помітив за собою надмірну романтичність. Я часто придумую для донечки різні клички, типу “жабенятко”, “кошеня”, “маленька”.
За усмішку та її слова любові я готовий віддавати усе на світі.