Валерій разом з братом Владиславом та батьками жили в місті. Літом вони завжди їхали до бабусі в село. Там добре. На літо до всіх бабусь та дідусів приїздили онуки. Діти увесь день гралися на вулиці. А ввечері, гарно набігавшись за увесь день, хлопці вечеряли та втомлені засинали у своїх ліжках. І гаджетів їм не потрібно. Хіба щоб подзвонити до батьків. Надворі весело, особливо влітку. Тож батьки з радістю залишають їх у селі.
Час скоро іде. Валерій закінчив школу. Владислав вже навчається у вузі. В цей час їхня бабуся захворіла, як-не-як, а старість бере своє. До бабусі вже немає часу їздити, як раніше. Вирішили забрати її до себе. Але старенька не хоче жити з молодими, звикла бути одна. Тож подумали та вирішили продати хату. І покупці вчасно знайшлися. За отримані гроші надумали придбати квартиру.
Недалеко від батьків саме продавалася двокімнатна квартира. Простора та велика, якраз для бабусі. Розташована поруч з дітьми, і ходити в гості до них можна. Тож після довгих вагань таки вирішили придбати квартиру. Чого не вистачало, позичили у друзів, обіцяли згодом повернути. Всі по черзі провідували бабусю, щоб їй не було скучно. І хоч це не дуже допомагало, але бабуся з часом таки змирилася. Якось за столом вона сказала Владиславу та Валерію, що після її смерті онуки успадкують її квартиру.
У місті бабуся прожила три роки. Коли ж її не стало, як і говорила, квартира дісталася хлопцям. Тоді Владислав сказав, що планує одружитися. От тільки жити йому ніде. Запропонував братові, що житиме у квартирі бабусі. Нехай брат не ображається, адже Владислав обов’язково буде сплачувати йому суму за половину квартири. І хоча Валерій, по правді кажучи, не був у захваті від братової пропозиції, але таки погодився.
А якщо Валерій надумає одружуватися, тоді хлопці продадуть те помешкання, а гроші поділять порівну. Владислав погодився. Тоді минуло чотири роки, Валерій привів у дім свою наречену, щоб познайомити її з батьками. Владислав тим часом вже мав троє дітей. У бабусиній квартирі він зробив ремонт, тож про продаж навіть не хотів нічого чути. Владислав сказав, що в нього діти. Куди він тепер з ними?
Орендувати квартиру? Так між братами зчинилася сварка. Валерія дуже обурило те, що батьки стали на захист брата.
Та й Владислав не здержав умови щомісяця сплачувати братові за половину квартири. Заплатив йому три рази й все. Разом зі своєю нареченою вони переїхали в інше місто, ближче до її батьків. Мама час від часу телефонувала Валерію, але розмова між ними не клеїлась. Вона й далі просила, щоб син віддав Владиславу половину квартири. Валерій може б не проти, але ж нехай Владислав заплатить за половину квартири.
Тим часом Валерій разом з дружиною винаймали житло. Батьки Ілони допомагали дітям, як могли. Хоч і самі жили небагато. Допомогти дітям з покупкою житла в них немає можливості. Але Валерій не тримає на них зла. Батьки Ілони усе ділять навпіл, адже в них ще є молодший син. Вони добре знають історію зятя, тож не хочуть образити когось зі своїх дітей. Невдовзі Валерій отримав підвищення на роботі. Його, як кращого працівника, зробили правою рукою керівництва. Тож і зарплата в нього відповідно зросла.
У час, коли Ілона народила доньку, вони вже поклали початок будівництву власного будинку. Звісно, доводилося на всьому економити, адже Ілона була в декреті. Валерій сам намагався забезпечувати своїх рідних. При цьому також відкладав кошти на житло. Але в них вийшло. Подяка батькам, котрі допомагали продуктами. Коли ж доньці виповнився рік, Ілона вийшла на роботу. Онукою відтоді опікувалися батьки Ілони. Про своїх же батьків Валерій волів не згадувати. Мама зовсім перестала до нього телефонувати. Коли Валерій повідомив батькам про народження онучки, вони навіть не знайшли часу, щоб до неї приїхати.
А ще ж квартира баби. Як тепер з нею бути? Хоч він не збирається просто так дарувати свою частку братові.