Шість років тому в одному невеличкому містечку народилася трійня. І здавалося, більшої радості бути не може. Проте тут не все так просто, як здається на перший погляд. Це історія про сім’ю, в якій не здогадувалися про трійню.
Жили вони небагато. Оскільки місто, в якому вони жили, невеличке. Перевіритись та зробити УЗД тут було проблемою. Тож пара просто вирішила чекати. Вагітність проходила добре. Живіт ріс дуже швидко. Але на сьомому місяці вагітності в жінки почалися перейми.
Швидка привезла її до пологового будинку. На світ появилася перша дитина, але після цього все тільки продовжилося. Лікарі зрозуміли, що жінка й далі народжує. Після першої дитини на світ появилося ще двоє малюків.
– Вітаємо, матусю. У вас трійня. Оце так подарунок.
Вікторія була в захваті від такої новини. Вона так мріяла про дітей, а тут одразу троє. Щоправда, для чоловіка ця новина не була настільки радісною. По його вигляду одразу стало зрозуміло, що він не в захваті від появи на світ одразу трьох дітей. Чоловік привіз дружину з дітьми з пологового будинку додому, пішов за памперсами та більше не повернувся.
Вікторія не вірила своїм очам. Як таке може бути? Вони мріяли про дітей, будували плани на майбутнє, а тут він просто зник. Жінка намагалася його знайти, телефонувала, але ніхто не брав слухавку. Навіть знайомих приєднала, а згодом заспокоїлась та кинула цю справу. Їй і без того вистачало клопотів.
Вікторія подала на розлучення. А коли чоловік не з’явився на жодне судове засідання, їх розлучили без його згоди.
З дітьми Вікторії допомагали мама з сестрою. Вікторія вийшла на роботу. Працювала по змінах. Два дні працювала, день вдома. Її сестра працювала за таким же графіком, тож вона часто сиділа з малюками, поки Вікторія була на роботі. Так і допомагали одна одній. Ростили двох бешкетників та одну принцесу.
Коли діткам стукнуло п’ять років, Вікторія наважилася на ще один крок – їй запропонували роботу в столиці. У філії від їхньої фірми. Оскільки Вікторія старанно працювала та обіймала посаду керівника, їй запропонували таку ж посаду, але в столиці. Вікторія розуміла, що легко не буде, але це чудова нагода дати хороше майбутнє своїм дітям та можливість жити краще. Тож вона вирішила ризикнути. І не пожаліла про своє рішення.
Фірма виділила їй квартиру та посаду. Вікторія найняла няню та стала працювати. Все було чудово. Допоки одного дня в ліфті вона не зустріла свого колишнього чоловіка.
Коли той побачив Вікторію, в нього мало щелепа не відпала. Він ледь її впізнав. Красива, доглянута, ділова леді, а головне – впевнена в собі. Та ще більшою несподіванкою для нього стало те, що на перемовинах, на котрі чоловік так поспішав, Вікторія була керівником проєкту. А її колишній був помічником заступника представника компанії. Можете тільки уявити реакцію Вікторії на цю випадкову зустріч.
Після перемовин минуло два дні. Колишній вернувся та впав на коліна перед Вікторією. Він просив вибачення за свій вчинок, адже колись налякався відповідальності. Вікторія мовчки слухала його слова, а після мовила:
– Ти зараз стоїш переді мною на колінах. А мені ж не раз доводилося просити начальника дати мені відгул, бо діти неочікувано захворіли. Ніхто не знає, як я важко працювала, щоб малюки мали все необхідне. Я довго йшла до того, щоб стояти тут як керівник проєкту. Ти налякався відповідальності та покинув нас. З часом діти самі вирішать, як їм бути: спілкуватися з тобою чи ні, але я однозначно не хочу бачити тебе у своєму житті. Тому, будь ласка, не з’являйся більше.
Вікторія попросила колишнього на вихід та зачинила за ним свій кабінет. Красива, доглянута, сильна жінка. І це все не зважаючи на те, що вона матір трьох дітей. Колишній вернувся, але він пізно зрозумів, кого втратив.
Цікаво, чи зрозумів би він свою помилку, якби не зустрівся з успішною Вікторією? Чи якби зустрівся з нею без її теперішнього успіху? Навряд чи. Тож всі його покаяння не щирі.