Друзі говорили, що Матвію не пощастило з дружиною, але ще більше – з її батьками. Рита зростала в багатстві, ні в чому собі не відмовляла, її і в університет гарний відправили, і з роботою допомогли, але при цьому вона намагалася робити все для себе. Усе зароблене в неї на рахунку стояло, щоб зайвої копійки на родичів або коханого не витратити. Тесть це дуже цінував у доньці, називав це умінням “накопичувати капітал”, але водночас ніколи не упускав нагоди насварити Матвія за те, що той мало грошей у сім’ю приносить.
– Ти маєш бути опорою, щоб моя донька за тобою, як за кам’яною стіною, а хіба ти зможеш її забезпечити, якщо вона захворіє? Хіба вистачить у тебе грошей, щоб відвезти її закордон на відпочинок?
Питання грошей ніколи не з’являлося на порядку денному в самих молодят, їх цілком влаштовувала відсутність спільної скарбниці та чесний поділ плати за житло і продукти, але тесть при кожній зустрічі висловлював Матвію. Дійшло до того, що хлопець боявся кожної зустрічі з батьками дружини і щоразу намагався знайти невідкладні справи на той день. Так він сподівався пропустити і ювілей тестя, але Рита буквально за вухо його притягла, посадила за стіл і змусила посміхатися всім запрошеним колегами свого батька.
– А ким працює ваш зять? – пролунало запитання від однієї з жінок у роках.
– Та звичайний офісний працівник, – зневажливо кинув іменинник, – копійки додому приносить, одна донечка моя сім’ю на своїх плечах тягне…
Матвію набридло терпіти це знущання. Його вічно тільки принижували, а це не просто засмучувало, а й демотивувало.
– Арсенію Івановичу, по-перше, я не “звичайний офісний працівник”, я керівник команди планування, а по-друге, моя зарплата далеко не копійки. Чи вам не знати, що з Ритою ми за все платимо разом? На жаль, я не можу по клацанню пальців дослужитися до директора і купувати для дружини замки і дорогі машини, але якщо ви так хочете доньці всього найкращого, чому не допомогли нам придбати житло? Ось коли на власному прикладі покажете, свій замок хоча б для себе купите, тоді й принижуватимете мої вміння і зарплату.
Тесть на це весело хмикнув. Йому явно приносило задоволення бачити Матвія розлюченим.
Пізніше, після свічок, торта і чаю, коли Матвій вийшов на перекур, до нього приєднався й Арсеній Іванович.
– Непогано-погано, – задумливо сказав він, – ти безумовно робиш успіхи. Не дурний, знаєш собі ціну і, нарешті, можеш за себе постояти. Не завжди потрібно терпіти, інакше так на місці й залишишся.
Матвій зрозумів, що тесть навмисне виводив його з себе, доводячи до точки кипіння, щоб подивитися, як відреагує молодий хлопець. Не настільки важливими були ті гроші, як уміння захистити свої кордони і кордони коханої людини. Зять після виступу на ювілеї одразу в очах батьків дружини став серйознішим і соліднішим.