Ясна річ, нікому не хочеться виховувати чужих дітей. З цієї причини чимало людей з насторогою ставляться до всиновлення. Чужі гени криють чимало несподіванок. Втім, буває й так, що власні діти можуть зробити таке, від чого волосся дибки стає. Гадаю, не варто робити поділ на власних та чужих дітей. Хто знає, як воно в житті може скластись. У народі кажуть: “яблуко від яблуні недалеко падає”. Чи справді воно так?
Так склалося, що коли мені було три роки, не стало моєї матері. Вона довгий час хворіла. Батько сидів у в’язниці за розбій. З того часу я тата не бачила, тож не знаю, як склалося його життя. З рідних у мене є тільки баба по батьковій лінії. Але вона вважала за потрібне не забирати мене на виховання. Так я потрапила в дитячий будинок. Пробула я там два роки. Допоки мене не забрала сім’я. Спочатку було важко знайти з ними спільну мову. Мені здавалося, що всі налаштовані проти мене. Мовчу вже про свій підлітковий вік.
Я була в компанії, де було місце нецензурній лексиці, крадіжкам, алкоголю. Батьки намагалися достукатися до мене, говорили, що така поведінка ні до чого доброго не приведе. Але мені було байдуже на їх слова. Минув час, я стала мінятися. Батьки вже не так часто проводили зі мною виховні бесіди. В один момент я й сама задумалася про свою поведінку та зробила висновки, що пора щось міняти у своєму житті.
Все-таки повчання батьків не були марними. Я закінчила коледж, ходила на гімнастику. Якби не мама з татом, моє життя було б суцільним жахіттям. Вони у всьому мені допомагали, всіляко підтримували. Так я закінчила навчання в університеті, знайшла роботу.
Я щаслива людина, і все завдяки моїм мамі з татом. Якби не їх виховання та контроль, боюсь уявити, що зі мною було б.
У мене двоє власних дітей. Їх я виховую з турботою та розумінням, як у свій час робили мої прийомні батьки. Не завжди в поганих батьків погані діти. Дітям достатньо давати увагу та підтримувати їх, тоді вони обов’язково будуть вашою гордістю. Чимало в житті залежить від виховання. Але й бувають випадки, коли в хороших батьків виростають погані діти.
Головне, створити довірливі стосунки. Мама з татом мають бути першими, до кого ми можемо звернутися в разі труднощів. Це клопітка праця – виховати дітей так, щоб в основі стосунків була повага та довіра. Якщо у вас вийде побудувати такі стосунки зі своїми дітьми, значить ви прожили життя недарма.