Павло довго шукав подарунок дружині. Скоро в неї день народження. Це, звісно, не ювілей, але хочеться зробити їй приємно. Тому й ходив по магазинах у пошуках чогось особливого. Тільки подумати!
Він дарував Олександрі все, що завгодно. Золото, срібло, одяг, парфуми, поїздки на відпочинок. Придумати щось інше ніяк не виходить.
Тоді Павло звернувся до знайомого, котрий займається виготовленням прикрас. Попросив поради. Той подумав та запропонував подарувати намисто. Це ідеальний подарунок для кожної жінки. Павло погодився. Його Олександрі точно не вистачає розкішного намиста. У неї стільки красивих суконь, а прикрас немає. Вона точно буде в захваті від такого подарунка.
День народження пройшов чудово. Олександра оцінила подарунок чоловіка. Одразу одягла намисто до своєї сукні. Виглядає воно красиво, нічого не скажеш. Павло радів, що зумів догодити дружині.
За увесь рік, вона одягала намисто, мабуть, разів зо два. І кожного разу Павло був у захваті від Олександри. Все-таки вона в нього просто розкішно виглядає.
Згодом вони святкували день народження тещі. Всі сиділи за столом, розмовляли, теща припрошувала гостей випити, як раптом Павло помітив те саме намисто, яке він подарував коханій на день народження. Павло здивованим поглядом поглянув на дружину.
Олександра нічого не відповіла, відвернулася, нібито розмовляючи з гостями. Павло сидів розлючений. Йому не до вподоби, що дружина роздає його подарунки. Після свята Павло підійшов до тещі та попросив її повернути намисто. Ірина Василівна глянула на доньку, а потім зняла намисто та кинула Павлові в обличчя.
Всю дорогу додому пара сварилася. Олександра називала чоловіка жадібним. Павло тим часом роздумував, кого ж він покохав? Та й взагалі, чи варто бути з нею?