Сестра попросила в мене чималу суму грошей. Я ввійшла в її ситуацію та позичила кошти. Ліда подякувала та пообіцяла повернути гроші через рік. Але ця історія затяглася на п’ять років.
Кошти, які я дала в борг своїй сестрі дісталися мені від дідуся. Він помер, залишивши після себе у спадок земельну ділянку та будинок. Те все ми продали, а гроші розділили порівну. Моя сестра витратила свої гроші на якийсь онлайн-бізнес, а я ж залишила свої кошти на кращі часи.
Минув рік. Від Ліди не було ні слуху, ні духу. За цей час вона навіть не подзвонила.Тоді я сама до неї зателефонувала. Сестра неохоче відповіла. Було чути, що вона хоче якомога швидше закінчити розмову.
– Лідо, скільки мені ще чекати своїх грошей? Вже рік пройшов, – запитала я.
– Скоро все поверну. Не переживай, – белькотіла вона.
Її “скоро” вже мені в печінках сиділо. Ліда постійно годувала мене обіцянками. Я чекала, адже це все-таки моя рідна сестра.
Пішов другий рік, і моє терпіння почало закінчуватися. Я вирішила придбати власну квартиру. З тими коштами, які Ліда була мені винна, я б могла придбати житло. А брати кредит не хотілося. Не люблю бути комусь винною. Подзвонила сестрі, та знову сказала “скоро” і кинула слухавку.
Я знайшла хороший варіант житла, але його купила інша людина через нестачу в мене грошей. Тоді я вирішила зачекати ще трохи. Марно. Ліда перестала брати від мене слухавку. Вона усюди мене заблокувала і кинула в чорний список. Я знала, де Ліда живе, тож на вихідних поїхала до неї.
Сестра з фальшивою посмішкою мовила:
– Сестро, я така рада тебе бачити.
– Я приїхала по свій борг, – сказала я.
– Я не можу тобі зараз повернути гроші…У мене…
– Мене не цікавить, що там у тебе. У нас була домовленість. Ти повинна була повернути мені кошти протягом року.
– Невже?! Ти ж сама говорила, що даєш гроші на два роки, – продовжувала своє сестра.
– Що ти говориш? Яких два роки? Ми домовлялися на рік.
– Сестро, вибачай. Мені вони ще потрібні. Зачекай трошки, я все віддам, – запевнила Ліда.
Тепер звинувачую себе. Не треба було довіряти сестрі. Вона й далі не брала від мене слухавки. Тоді я повернулася до неї через три місяці. Сестра почала тікати. І знову зникла. Я вирішила піти до мами та порадитися з нею. Розповіла їй всю історію. Матір глянула на мене ніби на дурепу.
– Донечко, та Ліда вклала гроші в косметику. Накупила всього на тисячі гривень. Тепер продає те все, але воно нікому не потрібне. Клієнтів нема. От вона і взяла в тебе гроші в борг.
Я й справді дурепа. Це ж треба було. Не поцікавитися, для чого їй ті гроші. Чому я не запитала? Як можна було віддати свої гроші так легко?
Я вирішила звернутися в поліцію. Тим паче я мала докази. Пощастило, в мене були докази переказу коштів. Я розповіла про сестру, її друзів, дала Лідині номери та соціальні мережі. Сестру довго шукали, і таки знайшли. П’ять років вона була винна мені гроші. І мені таки вдалося повернути свої гроші.
Справа йшла до суду, і в останній момент сестра дала задню. Повернула борг та зникла. Я не бачила Ліду вже три роки. Більше не хочу з нею спілкуватися. Стільки моїх нервів пішло через неї.
Мама ще дізналася дещо про сестру. Виявляється, вона обманула дівчину. Продала їй протерміновану косметику. Не розумію, як у неї це вийшло. Та дівчина написала заяву на Ліду, а сестра, як завжди, зникла.
Чую, з такими темпами Ліда скоро опиниться під ґратами. Вона так і хоче пригод. Навіть рідну сестру намагалася обдурити.