Недавно п0mepлa матір моєї свекрухи. Вона вже досить давно xв0piлa та довгий час боролася з xв0p0б0ю. За цей час свекруха, схоже, вже змирилася з тим, що її мами не стане, тож вона почала займатися спадщиною. Вона переконала маму оформити дарчу на свого сина.
А це двокімнатна квартира в хорошому районі міста, ще й на першому поверсі. Поблизу супермаркет та зупинка. Чудовий варіант для тих, хто займається нерухомістю. Можна відкрити магазин чи салон краси. Стільки бізнесменів приходило до неї та вмовляли продати їм квартиру. Для бізнесу це справді ідеальний варіант. Але свекруха їм відмовляла.
Коли ми дізналися про такий подарунок від свекрухи, то не могли стримати своєї радості. Ми вже давно жили з донькою на орендованій квартирі та мріяли про власне житло. А тут двокімнатна квартира, за яку не потрібно платити. Соромно сказати, але речі ми стали пакувати ще з моменту, коли бабуся потрапила в лікарню. Втім це було її бажання – залишити квартиру онукові.
Скоро на зміну моїй радості прийшло обурення та розпач. В документах свекруха переписала квартиру тільки на мого чоловіка. Ні я, ні дочка, виходить, не мали жодних прав на це житло. Найцікавіше, що це було вписано в документах як обов’язкова вимога. Мені стало дуже неприємно. Ми прожили з її сином вісім років, я народила дочку, а для неї онука нічого не означає. Виходить, ми для свекрухи чужі люди. Шкода, адже я завжди ввічливо ставилася до мами свого чоловіка. І жодного разу не дала приводу сумніватися у своїй чесності та вірності. Для мене вона була другою мамою. Я завжди радилася з нею. Навіть ім’я доньці ми обирали разом. А виявилося, вона мені не довіряє.
Я ніяк не могла зібратися з думками, щоб пожалітися чоловікові та поговорити з ним про це. І була шокована, коли нарешті змогла пояснити йому причину свого невдоволення. Виявляється, чоловік знав про це від початку. Адже мама все йому сказала.
– Зрозумій, мамі так спокійніше, – сказав чоловік.
Після цього в мене немає навіть найменшого бажання робити там ремонт разом з чоловіком. Я не маю тут жодного права.
Не знаю, що робити. Вони поводять себе так, ніби я для них чужа. Це дуже неприємно. Не відчуваю себе частинкою їх родини, а чоловікові я більше не довіряю. Що йому вартує вигнати мене на вулицю з дитиною? Я уявити й не могла, що виникне така проблема. Знайома порадила піти до юриста та порадитися. Боюся, після цього між нами більше не буде довіри.