Свекруха у свій час називала мене лінивою та утриманкою, а тепер сама просить мене повернутися в декрет. Гадаю, це через її надмірну самовпевненість. Дитину я народила три роки тому. А пізніше підприємство, де я працювала, закрили. В декреті я була пів року. Після цього свекруха стала мені докоряти в тому, що я ледарка і нічим не займаюся. Ми жили з мамою, тож декілька таких днів з нею, і в мене пропало молоко. Дитина їла каші, добре, що вже можна було давати прикорм. Але суміші – це зайві витрати.
Тоді у мене залишився один вихід – вийти на роботу та залишити доньку на свекруху, адже вона вже була на пенсії. Тим паче на її думку, скільки там того – бавити дитину. Вона не втрачала нагоди, щоб нагадати мені, що я сиджу на її шиї й мені вже пора виходити на роботу. За освітою я юрист, тож для мене швидко знайшлася робота.
Дочка росла, стала повзати, потім ходити. Минуло два місяці, і я почула від чоловікової матері, що вона втомилася. Мовляв, їй нелегко з такою рухливою дитиною, і вона вже не в тих роках.
Свекруха заявила, нібито я скинула на неї дитину, а сама втекла від своїх обов’язків мами, сиджу на роботі з ранку й до ночі, тільки б не займатися вихованням дочки.
От їй не догодиш. Тепер вона благає, щоб я знову повернулася в декрет.
Це добре, що я маю змогу працювати з дому. Отож сиджу з дочкою вдома, і встигаю заробляти. Свекрусі вже нічим мені дорікнути.
Хоча переконана, це не надовго. Місяць-два, і в неї знову появиться причина до мене вчепитися.