Того дня Аліна звично поспішала додому. Надворі було вже темно, а вона все ще йшла парком, дурні думки так і лізли у голову, а потім вона почула дивні звуки. Писки…

Того дня Аліна звично поспішала додому. Надворі було вже темно, а вона все ще йшла парком, дурні думки так і лізли у голову, а потім вона почула дивні звуки. Писки… Це була якась тваринка, ймовірно, кошеня. Тоді вона підійшла до лавки біля якої звук став сильнішим, нагнулась, підсвітила ліхтариком і помітила, що там, закутане у стареньку кофтинку, лежить маленьке немовля. Жінка не могла повірити власним очам, подумала, що то розіграш. Почала оглядатися навколо, але нікого поруч не було. Дитина провела тут чимало часу, адже трусилась від холоду і від довгих криків втратила голос, тому він став схожим на котячий писк.

Вона швиденько схопила коробку зі светриком та дитиною і чимдужче побігла на вихід, там маячила чиясь фігура. Це виявився незнайомий чоловік. На запитання, чи не бачив він когось тут раніше з цією коробкою, похитав головою. Вибору не було, прийшлось дівчині йти до поліції. У відділенні викликали швидку допомогу для немовляти, а саму Аліну почали розпитувати, як знайшла немовля, а потім її відправили додому відпочивати й подякували за спритну допомогу.

Цілу ніч дівчина не могла зімкнути очі. Все думала про те, чи все добре з немовлям, дівчинкою, як сказали її лікарі… Вона ж навіть не знає її імені.

Наступного дня вона знову відправилась у відділення поліції, а потім до маленької у гості, де Аліні розповіли, що матір вже знайшли й вона вирішила писати відмову від доньки, Любочки, дівчинці лише тиждень, переведуть у будинок Маляти. Аліна хотіла плакати від почутого, серце кроїлось за врятовану дівчинку.

Тоді Аліна зрозуміла, що доля не даремно її зіштовхнула з Любою, вона мусить замінити їй маму. Тоді й подзвонила до колишнього чоловіка, з яким ще не встигли розлучитися, попросила допомогти походити по всяких інстанціях, щоб зібрати все необхідне й вдочерити дівчинку. На диво, її чоловік швидко погодився на таку авантюру, проте взяв з неї умови, що вони розлучаться, коли все стане на свої місця та не претендуватиме на аліменти. Звісно, вона радісно погодилась на цю умову.

Минув місяць, як щаслива Аліна поверталась додому разом з донечкою, а підвозив їх колишній чоловік. Можливо, не такий вже і колишній?

 

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

nineteen − twelve =

Того дня Аліна звично поспішала додому. Надворі було вже темно, а вона все ще йшла парком, дурні думки так і лізли у голову, а потім вона почула дивні звуки. Писки…