Богдан всіляко вмовляв свою сестру Ірину, щоб та взяла на вихідні до себе його дочку Маринку. Але дівчина відмовляла. Причина проста: вона не збирається у свій вихідний день сидіти з дитиною. Ірина не набридає йому зі своєю дочкою, а сама викручується, як може. Чого вона повинна сидіти з чужою дитиною, коли її донька сидітиме з бабусею, мамою чоловіка. Тому Ірина відмовилася допомогти.
У Богдана та Софії виникли термінові справи. Був вихідний день. Садочок зачинений, а мама Софії лежала в лікарні. Богдан раз попросив допомоги в сестри, а вона відмовила йому. Тож вони стали думати, що робити. Їм конче потрібно було їхати на день народження до начальника. Він запрошував всіх з дружинами. Не піти не можна, всі будуть. На роботі й так нелегка ситуація, тож у разі звільнення він перший піде. Тоді Софія звернулася до своєї подруги. І та погодилася допомогти. Вони заспокоїлись, зібрались та поїхали на святкування.
Перед Новим роком до Богдана зателефонувала Ірина. Повідомила, що вони з чоловіком їдуть в гори на відпочинок, а свою дочку залишають в брата. Їдуть на п’ять днів. Хотіли залишити дівчинку на бабусю, але в неї інші плани, тому Богданові прийдеться посидіти з племінницею.
– Ірино, ти що забула, як не хотіла брати мою дитину до себе, коли я просив про допомогу? І не соромно тобі після цього телефонувати до мене та щось просити? – поцікавився Богдан, – у нас із Софією інші плани, і племінниця туди аж ніяк не входить. Ти не послухала та не допомогла нам. Тож не надійся на допомогу з нашого боку.
Ірина почала кричати, мовляв, рідня повинна одне одному допомагати. Який він після цього брат, якщо відмовляє своїй сестрі? Богдан кинув слухавку. Кому доказувати, якщо сестра не хоче його чути. Сама відмовила колись в допомозі, а тепер намагається звинуватити Богдана, який він поганий брат. Але на цьому не кінець. Тільки Богдан поставив слухавку, Ірина стала дзвонити до Софії. Вона не просила, а наказувала їм побути з її донькою кілька днів.
Тоді Софія мовила:
– Нехай. Але ти платиш мені за це гроші. Година з твоєю дочкою – сто гривень. Рахуй тепер, скільки ти будеш мені винна. І ще…Частину грошей прошу заплатити наперед. Іншу, коли повернетесь з відпочинку. В іншому випадку я не погоджуюсь.
– Але ти нахаба! Здалась мені така невдячна рідня! Знати вас більше не хочу! – крикнула Ірина та кинула слухавку.
Більше вона не телефонувала братові. Богдан не знає, чи їздили вони відпочивати з чоловіком і з ким залишали свою доньку. Адже з сестрою вони й досі не розмовляють.