Петро з Софією одружилися одразу після того, як дівчина закінчила школу. Родичі тільки зводили руками. Навіщо так поспішати, вона ще молода. Без освіти, роботи. Але Софія та Петро добре знали, чому вони так поспішають. У дівчини другий місяць вагітності. Відмовлятися від пропозиції вийти заміж Софія не думала.
Справили весілля. Після цього мама Софії звернулася в лікарню зі скаргами на погане самопочуття. Лікарі повідомили їй про невиліковну хворобу. Минуло шість місяців – мама померла. Ще через місяць Софія народила первістка. З дитиною допомагала свекруха. Вона не лише сиділа з онуком, але й купляла йому речі. При цьому щоразу скаржилася на нестачу грошей.
Надія Петрівна ще та жіночка. Увесь її дохід залежав від того, як вона продасть товар. Жінка займалася продажем одягу. Тож гроші в неї були. Про це добре знали Петро з Софією. Але не стали сперечатися з мамою. Коли Надія Петрівна говорила, що в неї немає грошей, то вони повертали їй кошти за будь – які придбані речі для їхнього сина.
Потім Софія стала шукати роботу. Але знову завагітніла. Рівно через три роки, в день народження їх сина, на світ появилася донечка. Через пів року Петро сказав Софії, що в нього є інша і він хоче розлучитися. Жінці було надзвичайно боляче, але вона зібралася силами та пішла з дітьми до своїх батьків. Петро платив аліменти, але це була мізерна сума. Трохи допомагала свекруха. Поки Софія працювала, вона ходила з онуками гуляти. Жінка була прибиральницею на фірмі неподалік від свого дому.
Тільки свекруха приходила до дітей, Софія бігла на роботу. Хай і небагато заробляла, зате цього вистачило, щоб витягнути до кінця місяця. Коли доньці виповнилося два роки, Софія вирішила записати її в садок. Виявилося, там була відкрита вакансія няні. Жінка влаштувалася туди на роботу. І працювала, і діти поруч були.
Якось свекруха принесла дитячий одяг. Софія вибрала необхідне для дітей. Цінники були на місці, тож Софія заплатила за все та подякувала їй за те, що вона допомагає з дітьми. Свекруху так розчулили ці слова, що та і труси дала онукам безплатно.
Якось Софія пішла на базар. У доньки порвалися чобітки. Коли проходила повз магазин з дитячим одягом, побачила такий самий костюм, як принесла свекруха. Поглянула на ціну – і оніміла. Дешевше відсотків на тридцять. Це ж виходить, свекруха їх обманює та наживається на онуках. Вона не стерпіла, набрала її номер та стала сваритися. Софія кричала, що більше Надія Петрівна не побачить онуків. Та ще більшим подивом було те, що свекруха всім розповідала, нібито весь одяг вона віддає онукам безплатно. Тільки-от увесь одяг Софія купляла в неї, а не брала задарма.
І як тепер бути Софії? Діти люблять бабу та чекають на неї. А Софії настільки огидна її поведінка, що вона навіть бачити свекрухи не хоче. Тим більше поряд зі своїми дітьми. Софія розуміє, що це неправильно, але жінка не може стримати свого обурення. А як би ви відреагували на подібну ситуацію?