В той вечір я знову строчила повідомлення коханцеві. Поруч на колінах лежав чоловік та дивився телевізор. Коли він запитував з ким я переписуюсь, то відповідала, що робочі справи, тому задоволену посмішку від романтичних повідомлень доводилось приховувати. У нас лише почалися стосунки, той самий період, який називають «квітковим», де кожне повідомлення чекаєш і готова мчати до нього через усе місто. Школа лише, що такі почуття у мене викликав інший, а не чоловік… Ми стали чужими один одному, я вже й зовсім перестала сприймати його, здавалось, що це просто співмешканець.
У той момент ми саме домовлялися зустрітися у мене у квартирі у суботу, адже чоловік мав їхати на риболовлю. Коханець хвилювався, що він може якось дізнатися, тому я написала йому заспокійливе повідомлення: «Не хвилюйся, той йолоп нічого крім себе не бачить, точно про тебе не здогадається!». От лише на мить я зосередилась на телевізорі, а потім механічно натиснула «Надіслати». У ту ж мить чоловіків телефон завібрував і він його розблокував. Видалити повідомлення я не встигла, він все прочитав.
Тієї ж миті він поглянув на мене і все зрозумів, не потрібно було додаткових пояснень. Почалась шалена сварка з постійними звинуваченнями один одного, а потім він програв мене. Наступного дня я вже була з речами у свого коханця і почався судовий процес розлучення.
Зараз вже минув місяць, як ми з чоловіком роз’їхалися і почали судитися за спільно нажиту квартиру. Найбільш образливо, що зрада виставляє мого чоловіка, як жертву, хоча я від нього настраждалась набагато більше! Надіюсь, наступного разу мій телефон не підведе мене так!