Коли я читала історії про стосунки свекрух і невісток, або чула їх від подруг, то була переконана, що мене ця участь точно омине, адже я ніколи не була конфліктною, вміла викрутитися з будь-якої ситуації. Проте я тоді не знала, що зі мною може трапитися і таке!
Перше знайомство з Мирославою Степанівною було натягнутим. Звісно, вона мило усміхалась, розпитувала про сім’ю та роботу, але по її улесливих коментарях та холодному погляду було все зрозуміла. Вже тоді Петру вона натякала, що він може знайти краще, попри будь-які її коментарі ми таки одружилися. Звісно, свекруха була незадоволена таким поворотом, тому на весіллі вона побула десь годинку, а тоді побігла додому, мов дуже розболілась голова.
Найгірше почалось, коли ми після весілля з’їхалися й почали жити у квартирі Петра, адже мама мала ключі від неї. Я поверталась додому раніше чоловіка, десь о 3 годині дня і ставала за приготування вечері та інших домашніх справ, тоді до мене навідувалась і його мама, яка давала негативний відгук кожній моїй дії – не так гладжу, не так ріжу, не так складаю і ще сотні «не так». Я не хотіла з нею сваритися, часто вже сльози починали капати від її образ, тоді вона йшла, мов нічого не сталось. Чоловікові я про це не говорила, сама не знаю чому, здавалось, що це припиниться, я ж стаю з кожним днем кращою, але це почало доходити до крайнощів. Свекруха зрозуміла, що я нічого не розповідаю і ще більше переходила будь-які людські межі, а потім розповідала чоловікові, як вона не може дочекатися, коли ми нарешті подаруємо її онука.
Одного разу щось стукнуло мені у голову записати на диктофон все, що вона говоритиме. Коли свекруха прийшла, то відразу почала свій монолог про те, яка я жахлива і нікчемна, я ж просто мовчала й інколи виправдовувалась. Коли знову довела мене до сліз, то попрощалась і сказала, що навідається завтра.
Ввечері я включила запис диктофона чоловікові. Він його переслухував кілька разів, не вірячи у те, що так може поводитися його рідна мама. У той же день він її зателефонував і почав сваритися, вона намагалась виправдатися і говорила, що я все вигадую, аби їх посварити, але ж він все чув, тому твердо сказав її, що у гості вона тепер навідуватиметься, коли вони її запросять, тому він завтра ж змінить всі замки.
Після таких стосунків зі свекрухою я відходила дуже довго, навіть до психолога навідувалась, адже моя самооцінка була десь на морському дні. Потім у нас з’явилась донька і все почало налагоджуватися, зі свекрухою я не бачуся, Петро сам до неї їздить, інколи бере доньку. Мене не змушує, адже розуміє скільки сил мені знадобилось, аби після всього прийти в себе.