Все-таки зумів чоловік Евеліни вмовити її поїхати на заробітки у столицю. Справді, у селі довго не протягнеш, а на життя й одяг для дитини двом буде скоріше і легше заробити.
-Не вагайся, побачиш, що час мине швидко, ти не встигнеш навіть засумувати за донькою, за те як повернемось, то будемо з грошима! – каже Микола.
– А як же батьки? Адже їм прийдеться стільки часу із нею сидіти…- відповіла Евеліна, яка зовсім не хотіла їхати з дому.
-Я тобі обіцяю, що втомитись вони навіть не встигнуть!
Влаштувались вони на роботу: Микола вантажник, а Евеліна миє посуду і досить престижному ресторані, і допомагає прибиральниці. З самого ранку до ночі вони тяжко працювали, чим більше годин – більше грошей, тож і економили вони кожну копійку.
Спершу Евеліна працювала з вихідними, але згодом чоловік допоміг їй знайти таку роботу, щоб працювати ще й вихідними днями, тепер вона вже ще й прибирала у будинках людей. Грошей у подружжя ставало більше й більше, що вони почали частіше надсилати їх для доньки у село. Попри те, що економити вже не треба було, Микола все одно казав жінці, щоб вона купувала найдешевші продукти у магазинах.
Минув рік я вони пропрацювали у столиці. Одного дня Микола йшов на роботу пізніше ніж його дружина, глянувши у вікно, він побачив, що його дружина сідає у дороге авто яке зупинилось біля неї. Тут Микола все й зрозумів, що він у дикій жазі до грошей, зовсім забув про те, що у нього є кохана дружина, яка теж потребує любові й уваги.
Микола сів і задумався, коли останній раз гуляв з Евеліною, коли останній раз обіймав її, розмовляв із нею про щось інше, окрім грошей. Бувши стільки часу у столиці, вони ні разу не провели час гуляючи по місту, не провели час для себе, не сходили у кафе чи по магазинах, щоб придбати для дружини щось новеньке…
Коли Микола набрав дружину, то її телефон не відповідав, а потім вона зовсім відключила свій телефон. Чоловік навіть не пішов на роботу, сидів і цілий вечір думав про те, як він не правильно поступив зі своєю коханою.
Микола не знаходив собі місця, як тут в один момент забігає Евеліна і починає розповідати йому, що сьогодні у неї був прекрасний день, бо на роботу її підвезла адміністраторка по роботі, а потім ще й додому підвезла, бо нам було по дорозі. А ще сьогодні вона походила по магазинах, в які давно хотіла зайти, але не мала змоги, й попала на великі знижки, тому багато накупила всього і зекономила досить велику суму грошей. А телефон я не могла підняти, бо він виключився розряджений.
Микола був радий, що у нього є шанс все-таки виправити те, що він не правильно ставився до своєї коханої…
–Люба моя, я хочу, щоб сьогодні ми провели час тільки для себе, давай но сходимо у кафе, або просто погуляємо вечірнім містом! — сказав чоловік.
– Знаєш, я поки ходила по магазинах, бачила, що сьогодні прем’єра одного фільму, можливо, краще у кіно? А повечеряємо у кафе, як ти на це дивишся?
– Я згоден! А завтра просто погуляємо по місту.
Коли пара вийшла із кінотеатру, вони вирішили, що досить так наполегливо працювати Евеліні, що їй треба трохи відпочинку, тож вона відмовиться від роботи прибиральниці приватних будинків, а вже через декілька місяців вони повернуть додому, щоб скоріш бути поруч зі своєю донечкою.