У цьому житті немає нічого вічного. Все минає. Так і з дитинством. Я виросла та вирішила, що хочу жити окремо від батьків. Як на мене, я й так довго була біля мами з татом. Ще два роки після закінчення університету.
Увесь цей час я працювала на роботі та відкладала кошти. У мене не було особливої потреби їх витрачати. Мама з татом купляли продукти, оплачували комунальні послуги, давали мені гроші на одяг.
Так за декілька років я назбирала непогану суму. Тоді й задумалась, що пора придбати собі житло. Я мала половину потрібної суми, дещо планувала взяти в кредит.
Але батьки вирішили мені допомогти. Вони дали мені суму, якої не вистачало. Я знайшла кілька варіантів, і через два місяці таки переїхала у власну квартиру.
Була переконана, що після мого від’їзду в мами з татом почнеться новий етап розвитку стосунків. Але помилилася. Вони почали ще більше сваритися. Тато перестав ночувати вдома. Мамі говорив, ніби ночує у бабусі в селі. Мене це дуже непокоїло.
Якось бабуся зателефонувала мені, як виявилося, батько не був у неї вже понад рік. Мені це здалось дивним.
Відтоді я стала контролювати майже кожен його крок. Переховувалася та спостерігала за ним, хотіла вивести батька на чисту воду. Одного разу я стала свідком того, чого найбільше боялася – тато обіймав іншу жінку.
Так я дізналася, де вона живе. Якось помітила, як батько щасливий виходить з під’їзду коханки. Я набрала його номер та запропонувала зустрітися, на що він відповів, ніби їде до бабці. На цьому наша розмова закінчилась.
Далі я побачила, як він направився в магазин, я зайшла за ним. У руках тата була пляшка вина та цукерки. Тоді я й не витримала:
– А це ти для бабусі береш? Цікаво. У неї якесь свято? Може ти мені поясниш? Ти ж їхав автобусом у село.
Він увесь зблід. Навіть не знав, що сказати. Я вихопила з його рук ту пляшку вина та кинула її додолу. А потім обернулася та пішла.
Тепер не знаю, як вчинити. Розповісти про все мамі чи не варто?