Я вдячна батькам за те, що вони виростили мене наполегливою людиною. Саме завдяки їх вихованню мені вдалося придбати власну квартиру у двадцять п’ять років.
Ні батьки, ні родичі не дали мені і гривні. Приємно було це усвідомлювати.
Згодом я познайомилася з хлопцем, який мені дуже сподобався. Найбільшою помилкою з мого боку було сказати про те, що в мене є власна квартира.
Пізніше я попередила Олександра, якщо наші стосунки й надалі будуть розвиватися, в майбутньому ми не житимемо в моїй квартирі. Я переїду в його орендовану квартиру, а свою здам. Так у мене будуть додаткові кошти.
Олександр погодився. Сказав, що йому треба ще трохи назбирати грошей. Минуло два місяці. Одного дня хлопець з валізами опинився на порозі мого дому. Його звільнили з роботи, а жити нізащо.
Тоді він попросив деякий час пожити в мене. Та мене здивувало інше… У сусідньому під’їзді живуть його батьки. Чому не вернутися до них?
Чомусь я переконана, що все це вигадки. Тому я обірвала наші з ним стосунки.