На той час я вже вклала дітей спати й сама збиралась лягати, проте задзвонив телефон, а на екрані висвітився невідомий мені номер…
Я рідко приймаю дзвінки від незнайомців та й на годиннику була пізня година, проте тоді щось усередині мене переконало таки підняти слухавку.
Незнайомий мені чоловічий голос розповів, що я повинна допомогти своєму чоловікові, адже він потрапив у таку халепу, що сам з неї не вибереться – він застряг у болоті за містом. І хоч на вулиці дійсно був дощ та погана погода мені чомусь не дуже вірилось у правдивість слів. Перш за все тому, що чоловік завжди їздить головною дорогою з роботи, бо скорочена дуже погана і він завжди її оминає, а у таку погоду вирішив поїхати? Перше, що спало мені на думку – мене шантажуватимуть.
Після дзвінка я хотіла набрати батьків й порадитися, проте потім вирішила цього не робити, адже не знаю, як все складеться і даремно їх змушувати переживати було б дурним рішенням. Я набрала знайомого зі служби порятунки, проте і він мене розчарував. Сказав, що одна їхня машина уже поїхала на сигнал, а інша на ремонті, не мають як когось відправити…
Звісно, чекати доки перша машина повернеться я не хотіла, тому в інтернеті знайшла номер евакуатора, проте чоловік, який підняв слухавку був дуже роздратований пізнім дзвінком. Він сказав, що на таку справу буде готовий поїхати лише зранку, якщо у цьому буде ще потреба. Тоді я розплакалась і почала його вмовляти, адже розуміла, що більше не знаю до кого звернутися за допомогою.
Водій евакуатора пошкодував мене й погодився. Зателефонувала таки своїм батькам, аби вони приїхали посидіти з дітьми, а сама з новим знайомим відправилась на порятунок чоловіка. Водій був дуже незадоволений постійно щось бубонів під ніс, а коли побачив, як застряг мій чоловік, то зовсім обурився й почав сваритися з ним. Виявилось, що мій чоловік поміняв шини на машині й вирішив їх перевірити на поганій дорозі, а потім застряг та коли намагався вибратися, то лише більше закопував машину. До всього у нього телефон розрядився, пощастило, що якийсь чоловік на велосипеді їхав, він мені й зателефонував. Я також була дуже зла на чоловіка, проте зі всіх сил намагалась стримуватися.
Витягнути машину евакуатором було неможливо, тому ми троє сиділи та телефонували у рятувальні служби, очікуючи, коли звільниться їхня машина та допоможе нам. Сталось це аж під ранок.
Додому ми з чоловіком потрапили о 9 ранку, там нас уже чекали і його батьки, які почали нас годувати смачними бутербродами та теплим чаєм, адже ми добре змерзли.
На той момент моя злість на чоловіка уже почала переходити межі й це помітила свекруха, яка присіла до мене й почала нашіптували поради про те, щоб «бути мудрішою», «контролювати пригодницькі пориви чоловіка» і так далі. Слухати я це не хотіла, тому відповіла: «Він не дитина, що я маю його няньчити та контролювати!». Це не перший раз, коли я рятую свого чоловіка з таких дурних ситуацій і моє терпіння досягнуло краю, тому прокинувшись я пішла та подала на розлучення. Якщо я з ним говорю і він не розуміє, що робить неправильно, то може хоч з цього якийсь висновок зробить!