Почну свою розповідь з того, що вже кілька років я живу сама. Син вступив в університет в інше місто, там знайшов дівчину та залишився будувати сім’ю. Ми з чоловіком довгий час жили лише двоє, а три роки тому його не стало. Він ще молодим та здоровим був, але не можливо було його вилікувати від онкології.
Річ у тім, що недавно мій син оголосив, що його дівчина Оля завагітніла, тому вони нарешті організовують весілля. Моїй радості не було меж, адже це два свята одночасно! От лише дуже мене засмучувало те, що я не мала фінансів, аби зробити синові гідний подарунок.
Без довгих роздумів я прийняла рішення звернутися до нотаріуса, аби переписати на сина квартиру. Доки я жива, то буду їм допомагати, навчати, як зможу, а коли й мене не стане, то вже матимуть повноцінне своє гніздечко. Коли сусіди про це почули, то відмовляти мене почали, головним поясненням було те, що коли мене не стане, то квартира все одно синові перейде, тому потрібен інший подарунок. Мій брат навіть пропонував гроші позичити, аби я щось інше придбала, проте для себе я вирішила, що це найкращий варіант. Зібравши всі документи відправилась до місцевого нотаріуса.
Прийняла мене молода жінка, яка уважно все слухала, а у кінці запитала: «Ви великі молодці, що хочете зробити такий подарунок сину, проте хочу вас запитати, чи матимете ви де жити, окрім цієї квартири? Можливо, дача якась, чи гараж?»
– Не має, але до чого тут це? – запитала я щиро не розуміючи, чого вона від мене хоче. Проте після цього вона почала розповідати історії таких же пенсіонерів, як я, які переписали все на дітей, а після цього ті виставили їх на вулицю. Старенькі не мали навіть де оскаржити це, адже по закону все було правильно.
Я перепросила й обіцяла подумати. По дорозі додому вже зателефонувала брату і попрохала таки позичити гроші, розповівши те, як мене переконала працівниця нотаріусу не робити помилок. Він був здивований, що хоч хтось зумів мене переконати.
Звісно, я не думаю, що син зміг би мене вигнати на вулицю, проте краще бути застрахованим від такого, адже не зрозуміло, яка ще доля його може спіткати і який характер буде у його дружини.
До речі, вони таки переїхали до мене. Зараз живемо у трьох і чекаємо на поповнення, сварок не має, тому надіюсь і далі житимемо у мирі. А квартира синові все одно дістанеться, але вже після того, як мене не стане.